Дробове числення

Матеріал з testwiki
Версія від 16:22, 12 вересня 2024, створена imported>Lxlalexlxl (Див. також)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Числення Дробове числення — розділ математичного аналізу, що вивчає різні способи задання операторів диференціювання D Df(x)=ddxf(x), і інтегрування J Jf(x)=0xf(s)ds дійсного або комплексного порядку.

Історія

У прикладній математиці та математичному аналізі дробова похідна — це похідна будь-якого довільного порядку, дійсного чи комплексного. Вперше про неї згадав 1695 року Готфрід Вільгельм Лейбніц у листі, до Гійома де Лопіталя.[1] Приблизно в той самий час Лейбніц написав одному з братів Бернулі, описуючи подібність між біноміальною теоремою та правилом Лейбніца для дробової похідної добутку двох функцій.

Дробове числення введено в одній з ранніх праць Нільса Генріка Абеля,[2] в якій можна побачити багато його елементів: ідею дробового інтегрування та дробового диференціювання, взаємно обернений зв'язок між ними, розуміння того, що дробові диференціювання та інтегрування можна розглядати як одну й ту саму узагальнену операцію, і навіть уніфіковану нотацію для диференціювання та інтегрування довільного дійсного порядку.[3]

Незалежно від нього, Ліувілль заклав основи предмету в статті 1832 року.[4][5][6] Близько 1890 року самоук Олівер Гевісайд представив практичне застосування дробових диференціальних операторів до аналізу ліній електропередач.[7] Теорія та застосування дробового числення значно розширилися протягом XIX та XX століть. Численні автори давали різні визначення дробових похідних та інтегралів.[8]

Дробові інтеграли

Нехай f — функція, визначена на (0,+). Якщо оператор (Jf)(x)=0xf(t)dt взяти двічі від f, то буде (J2f)(x)=0x(Jf)(t)dt=0x(0tf(s)ds)dt.

І це можна повторювати довільну кількість разів. За Шаблон:Нп (Jnf)(x)=1(n1)!0x(xt)n1f(t)dt, де Шаблон:Math — будь-яке натуральне число.

Використання гамма-функції замість факторіала дає такий оператор дробового інтегрування:

(Jαf)(x)=1Γ(α)0x(xt)α1f(t)dt.

Отриманий у такий спосіб оператор Шаблон:Math задовольняє таку умову: (Jα)(Jβf)(x)=(Jβ)(Jαf)(x)=(Jα+βf)(x)=1Γ(α+β)0x(xt)α+β1f(t)dt.

Це відношення називають напівгруповою властивістю дробових диферінтегральних операторів.

Дробовий інтеграл Рімана — Ліувілля

Класичною формою дробового числення є Шаблон:Нп, який, по суті, є тим, що описано вище. Теорію дробового інтегрування для періодичних функцій (включаючи «граничну умову» повторення через період) дає Шаблон:Нп. Він визначений на рядах Фур'є і вимагає, щоб вільний коефіцієнт тригонометричного ряду дорівнював нулю. Інтеграл Рімана — Ліувілля існує у двох формах, верхній та нижній. На відрізку Шаблон:Closed-closed ці форми визначають як Not implemented MEDIAWIKI\EXTENSION\MATH\WIKITEXVC\NODES\TEXNODE for \sidesetf(t)=Not implemented MEDIAWIKI\EXTENSION\MATH\WIKITEXVC\NODES\TEXNODE for \sidesetf(t)=1Γ(α)at(tτ)α1f(τ)dτ,Not implemented MEDIAWIKI\EXTENSION\MATH\WIKITEXVC\NODES\TEXNODE for \sidesetf(t)=Not implemented MEDIAWIKI\EXTENSION\MATH\WIKITEXVC\NODES\TEXNODE for \sidesetf(t)=1Γ(α)tb(τt)α1f(τ)dτ. Перша форма справедлива для Шаблон:Math, а друга — для Шаблон:Math.[9]

Інтеграл на додатній дійсній півосі (тобто, Шаблон:Math), виходячи з історії відкриття та використання, запропоновано[10] назвати інтегралом Абеля — Рімана, і, в тому ж ключі, інтеграл за всією дійсною прямою названо інтегралом Ліувілля — Вейля.

Дробовий інтеграл Адамара

Дробовий інтеграл Адамара, який увів Жак Адамар,[11] задають такою формулою: Error parsing sideset expression, no succeeding operator found𝐃f(t)=1Γ(α)at(logtτ)α1f(τ)dττ,t>a.

Дробовий інтеграл Атангани — Балеану

Дробовий інтеграл Атангани — Балеану для неперервної функції визначають так: Not implemented MEDIAWIKI\EXTENSION\MATH\WIKITEXVC\NODES\TEXNODE for \sidesetf(t)=1αAB(α)f(t)+αAB(α)Γ(α)at(tτ)α1f(τ)dτ.

Дробові похідні

Аналогічний процес для оператора диференціювання Шаблон:Mvar є складнішим. Можна показати, що в загальному випадку Шаблон:Mvar не є ані комутативним, ані адитивним.[12]

На відміну від класичних ньютонівських похідних, дробові похідні можна визначити різними способами, не всі з яких приводять до однакового результату навіть для гладких функцій. Деякі з них визначають через дробовий інтеграл. Через несумісність визначень часто необхідно чітко вказувати, яке з них використано.

Дробові похідні функції Гаусса — неперервна інтерполяція між функцією та її першою похідною.

Дробова похідна Рімана — Ліувілля

Дробову похідну Рімана — Ліувілля обчислюють за правилом Лагранжа для диференціальних операторів. Для знаходження похідної Шаблон:Mvar-го порядку обчислюють похідну Шаблон:Mvar-го порядку від інтеграла порядку Шаблон:Math, де Шаблон:Mvar — найменше ціле число, більше за Шаблон:Mvar (тобто, Шаблон:Math). Дробові похідна та інтеграл Рімана — Ліувілля мають низку застосувань.[13][14] Подібно до визначення інтеграла Рімана — Ліувілля, похідна має верхню та нижню форми:[15] Not implemented MEDIAWIKI\EXTENSION\MATH\WIKITEXVC\NODES\TEXNODE for \sidesetf(t)=dndtnNot implemented MEDIAWIKI\EXTENSION\MATH\WIKITEXVC\NODES\TEXNODE for \sidesetf(t)=dndtnNot implemented MEDIAWIKI\EXTENSION\MATH\WIKITEXVC\NODES\TEXNODE for \sidesetf(t),Not implemented MEDIAWIKI\EXTENSION\MATH\WIKITEXVC\NODES\TEXNODE for \sidesetf(t)=dndtnNot implemented MEDIAWIKI\EXTENSION\MATH\WIKITEXVC\NODES\TEXNODE for \sidesetf(t)=dndtnNot implemented MEDIAWIKI\EXTENSION\MATH\WIKITEXVC\NODES\TEXNODE for \sidesetf(t).

Дробова похідна Капуто

Іншим способом обчислення дробових похідних є дробова похідна Капуто. Її ввів Мікеле Капуто у своїй статті 1967 року.[16] На відміну від дробової похідної Рімана-Ліувілля, при розв'язуванні диференціальних рівнянь використовуючи означення Капуто не потрібно визначати початкові умови дробового порядку. Означення Капуто вводится так (тут знову Шаблон:Math): Not implemented MEDIAWIKI\EXTENSION\MATH\WIKITEXVC\NODES\TEXNODE for \sidesetf(t)=1Γ(nα)0tf(n)(τ)(tτ)α+1ndτ.

Для ν(n1,n) дробова похідна Капуто має такий вигляд: Not implemented MEDIAWIKI\EXTENSION\MATH\WIKITEXVC\NODES\TEXNODE for \sidesetf(t)=1Γ(nν)0t(tu)(nν1)f(n)(u)du, і має ту перевагу, що дорівнює нулю, коли Шаблон:Mvar є константою, а її перетворення Лапласа виражається через початкові значення функції та її похідної. Крім того, похідну Капуто для Шаблон:Closed-closed визначають як Not implemented MEDIAWIKI\EXTENSION\MATH\WIKITEXVC\NODES\TEXNODE for \sidesetf(t)=abϕ(ν)[Not implemented MEDIAWIKI\EXTENSION\MATH\WIKITEXVC\NODES\TEXNODE for \sidesetf(t)]dν=ab[ϕ(ν)Γ(1ν)0t(tu)νf(u)du]dν, де Шаблон:Mvar — вагова функція.

Дробова похідна Капуто-Фабріціо

У статті 2015 року М. Капуто та М. Фабріціо представили означення дробової похідної з несингулярним ядром для неперервно-диференційованої функції Шаблон:Mvar, заданої так: Not implemented MEDIAWIKI\EXTENSION\MATH\WIKITEXVC\NODES\TEXNODE for \sidesetf(t)=11αatf(τ) e(αtτ1α) dτ, де Шаблон:Nowrap[17]

Дробова похідна Атангани — Балеану

У 2016 році Атангана та Балеану запропонували диференціальні оператори на основі узагальненої функції Міттага-Лефлера Шаблон:Math. Метою було ввести дробові диференціальні оператори з несингулярним нелокальним ядром. Їхні дробові диференціальні оператори наведено нижче в сенсі Рімана — Ліувілля та Капуто відповідно для неперервно-диференційованої функції Шаблон:Math:[18][19] Not implemented MEDIAWIKI\EXTENSION\MATH\WIKITEXVC\NODES\TEXNODE for \sidesetf(t)=AB(α)1αatf(τ)Eα(α(tτ)α1α)dτ. Якщо функція Шаблон:Math неперервна, то похідна Атангани — Балеану в сенсі Рімана — Ліувілля має вигляд Not implemented MEDIAWIKI\EXTENSION\MATH\WIKITEXVC\NODES\TEXNODE for \sidesetf(t)=AB(α)1αddtatf(τ)Eα(α(tτ)α1α)dτ.

Ядро, що використовується в дробовій похідній Атангани — Балеану, має деякі властивості кумулятивної функції розподілу. Наприклад, для всіх α(0,1] функція Шаблон:Math зростає на дійсній прямій, збігається до Шаблон:Math в Шаблон:Math, і Шаблон:Nowrap Отже, функція x1Eα(xα) є кумулятивною функцією розподілу ймовірнісної міри на додатних дійсних числах. Таким чином, визначено розподіл, і будь-який його кратний розподіл називається Шаблон:Нп порядку Шаблон:Math. Також, усі ці розподіли ймовірностей є абсолютно неперервними. Зокрема, функція Міттага-Леффлера має окремий випадок Шаблон:Math, коли є експонентою. Таким чином, розподіл Міттага-Леффлера порядку Шаблон:Math є експоненційним розподілом.

Дробова похідна Ріса

Похідну Ріса визначають як {αu|x|α}(k)=|k|α{u}(k), де позначає перетворення Фур'є.[20][21]

Інші типи

До класичних дробових похідних належать:

До нових дробових похідних належать:

Узагальнення

Оператор Ерделі — Кобера

Оператор Ерделі — Кобера — це інтегральний оператор, який 1940 року ввели Шаблон:Нп[30] та Шаблон:Нп[31], має вигляд xνα+1Γ(α)0x(tx)α1tανf(t)dt, який узагальнює дробовий інтеграл Рімана — Ліувілля та інтеграл Вейля.

Застосування

Дробове збереження маси

Рівняння дробового збереження маси необхідне для моделювання потоку рідини, коли Шаблон:Нп недостатньо великий порівняно з Шаблон:Нп і коли потік у контрольному об'ємі є нелінійним:[32] ρ(αu)=Γ(α+1)Δx1αρ(βs+ϕβw)pt.

Електрохімічний аналіз

При вивченні окисно-відновлювальної поведінки субстрату в розчині до поверхні електрода прикладають напругу, щоб змусити електрони переходити між електродом і субстратом. Перенос електронів, що виникає в результаті, вимірюється як струм. Струм залежить від концентрації субстрату на поверхні електрода. Коли підкладка витрачається, свіжа підкладка дифундує до електрода, як описано в законах дифузії Фіка. Перетворення Лапласа другого закону Фіка дає звичайне диференціальне рівняння другого порядку (в безрозмірній формі): d2dx2C(x,s)=sC(x,s). Якщо взяти похідну від Шаблон:Math, а потім обернене перетворення Лапласа, то отримаємо таку залежність: ddxC(x,t)=d12dt12C(x,t), яка пов'язує концентрацію субстрату на поверхні електрода зі струмом.[33] Ця залежність застосовується в електрохімічній кінетиці для з'ясування механістичної поведінки. Наприклад, її використано для вивчення швидкості димеризації субстратів при електрохімічному відновленні.[34]

Задача потоку підземних вод

У 2013—2014 роках описано деякі задачі потоку підземних вод, використовуючи поняття дробової похідної.[35][36] Класичний закон Дарсі узагальнено, розглядаючи потік води як функцію похідної нецілого порядку від п'єзометричного напору. Цей узагальнений закон і закон збереження маси використали для виведення нового рівняння для потоку підземних вод.

Моделі просторово-часових дробових рівнянь дифузії

Аномальні дифузійні процеси в складних середовищах можна добре описати за допомогою моделей рівнянь дифузії дробового порядку.[37][38] Часова похідна відповідає довготривалому розпаду важкого хвоста, а просторова похідна — нелокальності дифузії. Рівняння просторово-часової дробової дифузії можна записати у вигляді αutα=K(Δ)βu.

Простим продовженням дробової похідної є дробова похідна змінного порядку, за якого Шаблон:Mvar і Шаблон:Mvar змінюються на Шаблон:Math і Шаблон:Math. Його можна застосовувати в моделюванні аномальної дифузії.[39][40][41]

Моделі структурного згасного коливання

Дробові похідні використовують для моделювання в'язкоеластичного згасного коливання в певних типах матеріалів, таких як полімери.[10]

ПІД-регулятори

Узагальнення ПІД-регуляторів для використання дробових порядків може збільшити ступінь їхньої свободи. Нове рівняння, що зв'язує керувальну змінну Шаблон:Math з виміряним значенням похибки Шаблон:Math, можна записати як u(t)=Kpe(t)+KiDtαe(t)+KdDtβe(t), де Шаблон:Mvar і Шаблон:Math — додатні дробові порядки, а Шаблон:Math, Шаблон:Math, і Шаблон:Math — невід'ємні коефіцієнти при пропорційному, інтегральному і похідному членах відповідно (іноді позначається, як Шаблон:Mvar, Шаблон:Mvar, і Шаблон:Mvar).[42]

Рівняння акустичних хвиль для складних середовищ

Поширення акустичних хвиль у складних середовищах, таких як біологічні тканини, зазвичай передбачає згасання, що підпорядковується частотному степеневому закону. Таке явище можна описати за допомогою причинно-наслідкового хвильового рівняння, яке включає дробові похідні за часом:[43] 2u1c022ut2+τσααtα2uτϵβc02β+2utβ+2=0.

Такі моделі пов'язані із загальновизнаною гіпотезою про те, що в складних середовищах явища множинної релаксації призводять до згасання.[44][45][46][47]

Дробове рівняння Шредінгера у квантовій теорії

Дробове рівняння Шредінгера має такий вигляд:[48][49] iψ(𝐫,t)t=Dα(2Δ)α2ψ(𝐫,t)+V(𝐫,t)ψ(𝐫,t), де Шаблон:Math — хвильова функція, а Шаблон:Mvar — зведена стала Планка. Функція потенціальної енергії Шаблон:Math залежить від системи.

Шаблон:Mvar — стала з фізичною розмірністю Шаблон:Math, (при Шаблон:Math, D2=12m для частинки з масою Шаблон:Mvar). Оператор Шаблон:Math є 3-вимірною дробовою квантовою похідною Ріса, яку визначають як (2Δ)α2ψ(𝐫,t)=1(2π)3d3pei𝐩𝐫|𝐩|αφ(𝐩,t).

Індекс Шаблон:Mvar у дробовому рівнянні Шредінгера є індексом Леві, Шаблон:Math.

Дробове рівняння Шредінгера змінного порядку

Як природне узагальнення дробового рівняння Шредінгера, дробове рівняння Шредінгера змінного порядку використовують для вивчення дробових квантових явищ:[50] iψα(𝐫)(𝐫,t)tα(𝐫)=(2Δ)β(t)2ψ(𝐫,t)+V(𝐫,t)ψ(𝐫,t), де оператор Шаблон:Math — дробова квантова похідна Ріса змінного порядку.

Див. також

Література

Примітки

Шаблон:Reflist

Шаблон:ВП-портали

  1. Шаблон:Cite journal
  2. Шаблон:Cite journal
  3. Шаблон:Cite journal
  4. Шаблон:Citation.
  5. Шаблон:Citation.
  6. For the history of the subject, see the thesis (in French): Stéphane Dugowson, Les différentielles métaphysiques (histoire et philosophie de la généralisation de l'ordre de dérivation), Thèse, Université Paris Nord (1994)
  7. Історичний огляд теми до початку 20-го століття див. тут: Шаблон:Cite journal
  8. Шаблон:Cite journal
  9. Шаблон:Cite book
  10. 10,0 10,1 Шаблон:Cite book
  11. Шаблон:Cite journal
  12. Шаблон:Cite book
  13. Шаблон:Cite journal
  14. Шаблон:Cite journal
  15. Шаблон:Cite book
  16. Шаблон:Cite journal
  17. Шаблон:Cite journal
  18. 18,0 18,1 18,2 Шаблон:Cite journal
  19. 19,0 19,1 Шаблон:Cite journal
  20. Шаблон:Cite journal
  21. Шаблон:Cite journal
  22. 22,00 22,01 22,02 22,03 22,04 22,05 22,06 22,07 22,08 22,09 22,10 22,11 Шаблон:Cite journal
  23. 23,0 23,1 23,2 Шаблон:Cite journal
  24. Шаблон:Cite journal
  25. Шаблон:Cite book
  26. Шаблон:Cite journal
  27. Шаблон:Cite book
  28. Шаблон:Cite journal
  29. Шаблон:Cite journal
  30. Шаблон:Cite journal
  31. Шаблон:Cite journal
  32. Шаблон:Cite journal
  33. Oldham, K. B. Analytical Chemistry 44(1) 1972 196—198.
  34. Pospíšil, L. et al. Electrochimica Acta 300 2019 284—289.
  35. Шаблон:Cite journal
  36. Шаблон:Cite journal
  37. Шаблон:Cite journal
  38. Шаблон:Cite journal
  39. Шаблон:Cite journal
  40. Шаблон:Cite book
  41. Шаблон:Cite journal
  42. Шаблон:Cite journal
  43. Шаблон:Cite journal
  44. Шаблон:Cite journal
  45. Шаблон:Cite journal
  46. Шаблон:Cite journal
  47. Шаблон:Cite book
  48. Шаблон:Cite journal
  49. Шаблон:Cite book
  50. Шаблон:Cite journal