Тотожність Вандермонда

Матеріал з testwiki
Версія від 06:51, 13 грудня 2024, створена imported>BunykBot (автоматична заміна {{Не перекладено}} вікі-посиланнями на перекладені статті)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У комбінаториці тотожність Вандермонда (або згортка Вандермонда) — це наступна тотожність для біноміальних коефіцієнтів:

(m+nr)=k=0r(mk)(nrk),

де r, m, n — довільні невід'ємні цілі числа. Тотожність названа на честь Александра-Теофіла Вандермонда (1772), хоча вона була відома ще в 1303 році китайському математику Чжу Шицзе.[1]

Існує q-аналог цієї теореми, що називається Шаблон:Нп.

Тотожність Вандермонда можна узагальнити багатьма способами, в тому числі до тотожності

(n1++npm)=k1++kp=m(n1k1)(n2k2)(npkp).


Доведення

Алгебраїчне доведення

У загальному випадку, добуток двох многочленів степенів m та n відповідно визначається як

(i=0maixi)(j=0nbjxj)=r=0m+n(k=0rakbrk)xr,

за домовленості, що ai=0 для будь-яких цілих i>m та bj=0 для будь-яких цілих j>n.

Згідно з біномом Ньютона,

(1+x)m+n=r=0m+n(m+nr)xr.

Застосовуючи формулу бінома Ньютона також для степенів m та n, а потім вищезгадану формулу для добутку многочленів, отримуємо

r=0m+n(m+nr)xr=(1+x)m+n==(1+x)m(1+x)n==(i=0m(mi)xi)(j=0n(nj)xj)==r=0m+n(k=0r(mk)(nrk))xr,

де наведена вище домовленість для коефіцієнтів многочленів узгоджується з визначенням біноміальних коефіцієнтів, оскільки і те, і те дає нуль для всіх i>m і j>n відповідно.

Порівнюючи коефіцієнти при xr, отримуємо, що тотожність Вандермонда виконується для всіх цілих цісел r таких, що 0rm+n. Для більших цілих r обидві сторони тотожності Вандермонда дорівнюють нулю згідно з означенням біноміальних коефіцієнтів.

Комбінаторне доведення

Тотожність Вандермонда також допускає комбінаторне доведення Шаблон:Нп, як показано нижче.

Припустимо, комітет складається з m чоловіків і n жінок. Скількома способами можна сформувати підкомітет із r членів? Відповідь наступна

(m+nr).

Відповіддю також є сума по всіх можливих значеннях k кількості підкомітетів, що складаються з k чоловіків і rk жінок:

k=0r(mk)(nrk).

Геометричне доведення

Розглянемо прямокутну решітку з r×(m+nr) квадратів. Існує

(r+(m+nr)r)=(m+nr)

шляхів, що починаються з нижньої лівої вершини та, рухаючись лише вгору або вправо, закінчуються у верхній правій вершині (оскільки має бути здійснено r рухів праворуч та m+nr рухів вгору (або навпаки) в будь-якому порядку, а загальна довжина шляху становить m+n). Позначимо нижню ліву вершину через (0,0).

Існує (mk) шляхів, що починаються в (0,0) та закінчуються в (k,mk), оскільки для цього має бути здійнено k рухів вправо та mk рухів вгору (при цьому довжина шляху рівна m). Аналогічно, існує (nrk) шляхів, що починаються в (k,mk) та закінчуються в (r,m+nr), оскільки треба зробити rk рухів вправо та (m+nr)(mk) рухів вгору, а довжина шляху при цьому рівна rk+(m+nr)(mk)=n. Отже, є

(mk)(nrk)

шляхів, що починаються в вершині (0,0), закінчуюються в (r,m+nr) та проходять через (k,mk). Це підмножина всіх шляхів, які починаються в (0,0) і закінчуються в (r,m+nr), тому залишається просумувати від k=0 до k=r (оскільки точка (k,mk) має належати прямокутнику), щоб отримати загальну кількість шляхів, які починаються в (0,0) і закінчуються в (r,m+nr).

Узагальнення

Узагальнена тотожність Вандермонда

Можна узагальнити тотожність Вандермонда наступним чином:

k1++kp=m(n1k1)(n2k2)(npkp)=(n1++npm).

Цю тотожність можна отримати за допомогою наведеного вище алгебраїчного виведення з використанням більше двох многочленів, або за допомогою простого Шаблон:Нп.

З одного боку, обираються k1 елементів з першої множини з n1 елементів; потім обираються k2 елементів з іншої множини, і так далі, для p таких множин, поки не буде вибрано загалом m елементів з p множин. Таким чином, обираються m елементів з n1++np в лівій частині тотожності, що в точності відповідає виразу в правій частині.

Тотожність Вандермонда також виводиться з наступної тотожності[2] підстановкою t=0. Нехай p,q,sp+q. Тоді для ts:

(p+q+ts)(st)=a+c=s,na,rc,n+r=t(p+na)(an)(q+rc)(cr)a+c=s1,na,rc,n+r=t1(p+na)(an)(q+rc)(cr).

Тотожність Чу–Вандермонда

Тотожність можна узагальнити на нецілі аргументи. У цьому випадку вона відома як тотожність Чу–Вандермонда (див. Askey 1975, pp. 59–60) і приймає вигляд

(s+tn)=k=0n(sk)(tnk)

для будь-яких загальних комплесних чисел s і t та невід'ємних цілих n. Це можна довести аналогічно наведеному вище алгебраїчному доказу, перемноживши біноміальні ряди для (1+x)s та (1+x)t й порівнявши члени з біноміальним рядом для (1+x)s+t.

Цю тотожність можна переписати в термінах спадаючих Шаблон:Нп наступним чином:

(s+t)n=k=0n(nk)(s)k(t)nk.

У такому вигляді вона впізнається як Шаблон:Нп варіант бінома Ньютона (детальніше про тіньові варіанти бінома Ньютона див. Шаблон:Нп). Тотожність Чу–Вандермонда також можна розглядати як частковий випадок гіпергеометричної теореми Гауса, згідно з якою

2F1(a,b;c;1)=Γ(c)Γ(cab)Γ(ca)Γ(cb),

де 2F1гіпергеометрична функція, а Γ(n+1)=n!гамма-функція. Тотожність Чу–Вандермонда отримується, якщо взяти a=n та застосувати тотожність

(nk)=(1)k(kn1k).

Шаблон:Нп є подальшим узагальненням цієї тотожності.

Гіпергеометричний розподіл імовірностей

Якщо обидві частини тотожності поділити на вираз зліва, то отримуємо суму, рівну 1, доданки якої можна інтерпретувати як імовірності. Отриманий розподіл імовірностей є гіпергеометричним розподілом. Це ймовірнісний розподіл числа червоних кульок при виборі r кульок без повернення з урни, що містить n червоних та m блакитних кульок.

Див. також

Література

Шаблон:Reflist

  1. Див. Шаблон:Citation для історичної довідки.
  2. Шаблон:Cite journal