Число Пелля

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:UniboxЧисло Пелля — ціле число, що є знаменником у нескінченній послідовності ланцюгових дробів для квадратного кореня з двох. Ця послідовність наближень починається дробами: 1/1,3/2,7/5,17/12,41/29,, тобто перші числа Пелля — 1, 2, 5, 12 і 29. Чисельники тієї самої послідовності наближень є половинами супутних чисел Пелля або числами Пелля — Люка — нескінченої послідовності, що починається з 2, 6, 14, 34 і 82.

Обидві послідовності — числа Пелля і супутні числа Пелля — можуть бути обчислені за допомогою рекурентної формули, схожої на формули для чисел Фібоначчі, і обидві послідовності чисел зростають експоненціально, пропорційно степеню срібного перетину 1+2. Крім використання в ланцюговому дробу наближень до квадратного кореня з двох, числа Пелля можна застосувати для пошуку квадратних трикутних чисел і для вирішення деяких комбінаторних задач перерахування.[1]

Послідовність чисел Пелля відома з давніх часів, хоча Леонард Ейлер помилково приписав їх відкриття Джону Пеллю (як і рівняння Пелля). Числа Пелля — Люка названі на честь Едуарда Люка, який вивчав ці послідовності. І числа Пелля, і супутні числа Пелля є окремими випадками послідовностей Люка.

Числа Пелля

Числа Пелля задаються лінійним рекурентним співвідношенням:

Pn={0,n=0;1,n=12Pn1+Pn2,n>1

і є окремим випадком послідовності Люка.

Перші кілька чисел Пелля

Шаблон:Age num, 1, 2, 5, 12, 29, 70, 169, 408, 985, 2378, … (Шаблон:OEIS).

Числа Пелля можна виразити формулою

Pn=(1+2)n(12)n22.

Для великих значень n член (1+2)n домінує в цьому виразі, так що числа Пелля приблизно пропорційні ступені срібного перетину (1+2), також як швидкість росту чисел Фібоначчі дорівнює ступені золотого перетину.

Можливо і третє визначення — у вигляді матричної формули

(Pn+1PnPnPn1)=(2110)n.

Багато тотожностей можуть бути доведені з цих визначень, наприклад тотожність, аналогічне Шаблон:Не перекладено для чисел Фібоначчі,

Pn+1Pn1Pn2=(1)n,

як негайний наслідок матричної формули (підставляючи визначники матриць ліворуч і праворуч).[2]

Наближення до квадратного кореня з двох

Раціональне наближення до правильних восьмикутників, із координатами з чисел Пелля

Числа Пелля виникли історично з раціональних наближень до квадратного кореня з двох. Якщо два великих цілих x і y дають рішення рівняння Пелля

x22y2=±1,

то їх відношення xy дає близьке наближення до 2. Послідовність наближень цього виду

1,32,75,1712,4129,9970,

де знаменник кожного дробу — число Пелля, а чисельник дорівнює сумі числа Пелля і його попередника в послідовності. Таким чином, наближення мають вигляд Pn1+PnPn.

Наближення

2577408

цього типу було відомо математикам Індії в третьому-четвертому столітті до нашої ери.[3] Грецькі математики п'ятого століття до нашої ери також знали про це наближення.[4] Платон посилається на чисельники як раціональні діаметри.[5] У другому столітті нашої ери Шаблон:Не перекладено використовував терміни сторона і діаметр для опису знаменника і чисельника цієї послідовності.[6]

Ці наближення можуть бути отримані з ланцюгового дробу 2:

2=1+12+12+12+12+12+.

Скінчена частина ланцюгового дробу дає апроксимацію у вигляді чисел Пелля. Наприклад,

577408=1+12+12+12+12+12+12+12.

Як писав Кнут (1994), факт апроксимації числами Пелля 2 дозволяє використовувати їх для раціонального наближення до правильного восьмикутника з координатами вершин (±Pi,±Pi+1) и (±Pi+1,±Pi). Усі вершини цього восьмикутника однаково віддалені від центру і формують майже однакові кути. Водночас точки (±(Pi+Pi1),0), (0,±(Pi+Pi1)) и (±Pi,±Pi) формують восьмикутник, у якого вершини майже однаково віддалені від центру та мають однакові кути.

Прості й квадрати

Простим числом Пелля називається число Пелля, що є також простим. Кілька перших простих чисел Пелля

2, 5, 29, 5741, … (Шаблон:OEIS)

Як і у випадку з числами Фібоначчі, число Пелля Pn може бути простим тільки якщо n просте.

Є всього три числа Пелля, які є квадратами, кубами та іншими вищими ступенями, — це 0, 1, і 169 = 132. [7]

Попри те, що серед чисел Пелля настільки мало квадратів та інших степенів, вони мають близький зв'язок із квадратними трикутними числами.[8] Ці числа виникають із наступної тотожності:

((Pk1+Pk)Pk)2=(Pk1+Pk)2((Pk1+Pk)2(1)k)2.

Ліва частина цієї тотожності дає квадратне число, у той час як права частина дає трикутне число, так що в результаті отримаємо квадратне трикутне число.

Сантана (Santana) і Діац-Барреро (Diaz-Barrero) (2006) довели іншу тотожність, що пов'язує числа Пелля з квадратами. Вони показали, що сума чисел Пелля до P4n+1 завжди є квадратом:

i=04n+1Pi=(r=0n2r(2n+12r))2=(P2n+P2n+1)2.

Наприклад, сума чисел Пелля до P5, 0+1+2+5+12+29=49, є квадратом числа P2+P3=2+5=7.

Числа P2n+P2n+1, які утворюють квадратні корені таких сум,

1, 7, 41, 239, 1393, 8119, 47321, … (Шаблон:OEIS), відомі як Шаблон:Не перекладено.

Піфагорові трійки

Прямокутні трикутники з майже рівними катетами і цілочисельними координатами, породжені числами Пелля.

Якщо прямокутний трикутник має сторони a, b, c (по теоремі Піфагора a2+b2=c2), то (a,b,c) відомі як піфагорові трійки. Мартін (Martin) (1875) писав, що числа Пелля можна застосувати для формування піфагорових трійок, в яких a і b відрізняються на одиницю, що відповідає майже рівнобедреному прямокутному трикутнику. Кожна така трійка має вигляд

(2PnPn+1,Pn+12Pn2,Pn+12+Pn2=P2n+1).

Послідовність піфагорових трійок, отримана таким способом: (4,3,5), (20,21,29), (120,119,169), (696,697,985), ….

Числа Пелля — Люка

Супутні числа Пелля або числа Пелля — Люка визначаються лінійним рекурентним співвідношенням:

Qn={2,n=02,n=12Qn1+Qn2,n>1

Тобто, перші два числа в послідовності рівні 2, а всі інші формуються як сума подвоєного попереднього числа Пелля—Люка та попереднього до нього, або, що еквівалентно, як сума наступного та попереднього чисел Пелля. Так, супутнім для 82 є число 29, і 82 = 2 · 34 + 14 = 70 + 12.

Супутні числа Пелля утворюють послідовність:

2, 2, 6, 14, 34, 82, 198, 478, … (Шаблон:OEIS)

Супутні числа Пелля можна подати формулою:

Qn=(1+2)n+(12)n.

Усі ці числа парні, кожне з них є подвоєним чисельником у наближенні раціональними числами до 2.

Обчислення та зв'язки

Наступна таблиця дає декілька перших степенів срібного перетину δ=δS=1+2 і пов'язаного з ним δ¯=12.

n (1+2)n (12)n
0 1+02=1.0 102=1.0
1 1+12=2.41421 112=0.41421
2 3+22=5.82842 322=0.17157
3 7+52=14.07106 752=0.07106
4 17+122=33.97056 17122=0.02943
5 41+292=82.01219 41292=0.01219
6 99+702=197.9949 99702=0.0050
7 239+1692=478.00209 2391692=0.00209
8 577+4082=1153.99913 5774082=0.00086
9 1393+9852=2786.00035 13939852=0.00035
10 3363+23782=6725.99985 336323782=0.00014
11 8119+57412=16238.00006 811957412=0.00006
12 19601+138602=39201.99997 19601138602=0.00002

Коефіцієнти являють собою половини супутніх чисел Пелля Hn і числа Пелля Pn, є невід'ємними розв'язками рівняння H22P2=±1.

Квадратне трикутне число — це число N=t(t+1)2=s2, яке є як t трикутним числом так і s квадратним. Майже рівнобедрені піфагорові трійки є цілими розв'язками a2+b2=c2, де a+1=b.

Наступна таблиця показує розкладання непарних Hn на дві майже однакові половинки, що дає квадратне трикутне число, коли n парне, і майже рівнобедрену піфагорову трійку, коли n непарне.

n Hn Pn t t+1 s a b c
0 1 0 0 0 0
1 1 1 0 1 1
2 3 2 1 2 1
3 7 5 3 4 5
4 17 12 8 9 6
5 41 29 20 21 29
6 99 70 49 50 35
7 239 169 119 120 169
8 577 408 288 289 204
9 1393 985 696 697 985
10 3363 2378 1681 1682 1189
11 8119 5741 4059 4060 5741
12 19601 13860 9800 9801 6930

Визначення

Половини супутніх чисел Пелля Hn і числа Пелля Pn можна отримати декількома еквівалентними шляхами:


Піднесення до степеня:

(1+2)n=Hn+Pn2
(12)n=HnPn2.

Звідки випливає:

Hn=(1+2)n+(12)n2.

і

Pn2=(1+2)n(12)n2.

Парні рекурентні відношення:

Hn={1,n=0Hn1+2Pn1,n>0
Pn={0,n=0;Hn1+Pn1,n>0

або, в матричному вигляді:

(HnPn)=(1211)(Hn1Pn1)=(1211)n(10).

Таким чином

(Hn2PnPnHn)=(1211)n.

Наближення

Різниця Hn і Pn2 дорівнює (12)n(0.41421)n, що швидко наближається до нуля.

Таким чином (1+2)n=Hn+Pn2 дуже близьке до 2Hn.

Із цього спостереження випливає, що відношення цілих HnPn швидко наближається до 2 у той час як HnHn1 и PnPn1 швидко наближається до 1+2.

H2 − 2P2 = ±1

Оскільки 2 є ірраціональним, неможливо отримати HP=2, тобто H2P2=2P2P2. Найкраще, що ми можемо отримати, це або H2P2=2P21P2 або H2P2=2P2+1P2.

Невід'ємними рішеннями H22P2=1 є пари Hn,Pn з парним n, і рішеннями H22P2=1 є пари Hn,Pn з n непарним.

Щоб зрозуміти це, зауважимо

Hn+122Pn+12=(Hn+2Pn)22(Hn+Pn)2=(Hn22Pn2)

так що, починаючи з H022P02=1 знак чергується (1,1). Зауважимо тепер, що кожне позитивне рішення можна отримати з рішення з меншим індексом завдяки рівності (2PH)22(HP)2=(H22P2).

Квадратні трикутні числа

Необхідну рівність t(t+1)2=s2 еквівалентно 4t2+4t+1=8s2+1, що перетворюється в H2=2P2+1 при підстановці H=2t+1 і P=2s. Звідси n-м рішенням буде tn=H2n12 і sn=P2n2.

Зауважимо, що t і t+1 взаємно прості, так що t(t+1)2=s2 можливо тільки тоді, коли вони є сусідніми цілими, одне — квадрат H2 й інше — подвоєний квадрат 2P2.

Оскільки ми знаємо всі рішення рівняння, ми отримуємо

tn={2Pn2n0(mod2)Hn2n1(mod2)

і sn=HnPn

n Hn Pn t t+1 s a b c
0 1 0
1 1 1 1 2 1 1 0 1
2 3 2 8 9 6 3 4 5
3 7 5 49 50 35 21 20 29
4 17 12 288 289 204 119 120 169
5 41 29 1681 1682 1189 697 696 985
6 99 70 9800 9801 6930 4059 4060 5741

Триплети Піфагора

Рівність c2=a2+(a+1)2=2a2+2a+1 вірно тільки при 2c2=4a2+4a+2, що перетворюється в 2P2=H2+1 при підстановці H=2a+1 and P=c. Тоді n-м рішенням є an=H2n+112 і cn=P2n+1.


Таблиця вище показує, що з точністю до порядку an і bn=an+1 дорівнює HnHn+1 і 2PnPn+1 , в той час як cn=Hn+1Pn+Pn+1Hn.

Див. також

Примітки

Шаблон:Примітки

Посилання

Шаблон:Класи натуральних чисел

  1. Наприклад, Селлерс (Sellers) в 2002 році показав, що кількість досконалих паросполучень в декартовому добутку шляхів і графу K4-e може бути обчислена як добуток числа Пелля на відповідне число Фібоначчі
  2. Про матричну формулу і її наслідках дивіться Ерколано (Ercolano) (1979), Кілік (Kilic) і Таскі (Tasci) (2005). Інші тотожності для чисел Пелля наведені Хорадамом (Horadam) (1971) і Бікнелл (Bicknell) (1975).
  3. Це записано в Shulba Sutras. Дивіться, наприклад, Дутка (Dutka) (1986), який цитував Тібаута (Thibaut) (1875)
  4. Дивись Кнорра (Knorr) (1976) з посиланням на п'яте століття, що відповідає твердженням Прокла, що числа відкрили піфагорійці. Повніші дослідження щодо знань давніх греків про ці числа дивись у Томпсона (Thompson) (1929), Ведова (Vedova) (1951), Ріденхоура (Ridenhour) (1986), Кнорра (Knorr) (1998), і Філепа (Filep) (1999).
  5. Наприклад, у «Державі» Платона є посилання на «раціональний діаметр пчті», під яким Платон мав на увазі 7, чисельник наближення 7/5.
  6. Шаблон:Cite web
  7. Pethő (1992); Cohn (1996). Хоча числа Фібоначчі визначаються рекурентними формулами, дуже схожими на формули для чисел Пелля, Кон (Cohn) писав, що аналогічні результати для чисел Фібоначчі набагато складніше довести. Утім, їх довів у 2006 році Бюжо (Bugeaud).
  8. Sesskin (1962).