Теорія категорій

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теорія категорій — розділ математики, що вивчає властивості відношень між математичними структурами, незалежно від внутрішньої будови структур; абстрагується від множин та функцій до діаграм, де об'єкти сполучені морфізмами (стрілками).

Теорія категорій посідає центральне місце в сучасній математиці[1], а також має застосування в інформатиці[2] та теоретичній фізиці[3][4]. Сучасне викладання алгебричної геометрії та гомологічної алгебри основане на теорії категорії. Поняття теорії категорій використане в мові функційного програмування Haskell.

Історія

Поняття категорія було введено в 1945 році. Своїм походженням теорія категорій завдячує алгебраїчній топології. Подальші дослідження виявили об'єднувальну та уніфікувальну роль поняття категорія і пов'язаного з ним поняття функтора для багатьох розділів математики.

Теоретико-категорний аналіз основ теорії гомології привів до виділення у середині 50-х рр. 20 ст. так званих абелевих категорій, в рамках яких виявилося можливим здійснити основні побудови гомологічної алгебри. У 60-і рр. 20 ст. позначилася дедалі більша цікавість до неабелевих категорій, спонуканий задачами логіки, загальної алгебри, топології і алгебраїчної геометрії. Інтенсивний розвиток універсальної алгебри і аксіоматична побудова теорії гомотопій поклали початок різним напрямам досліджень: категорному дослідженню многовидів універсальної алгебри, теорії ізоморфізмів прямих розкладів, теорії зв'язаних функторів і теорії двоїстості функторів. Подальший розвиток виявив істотний взаємозв'язок між цими дослідженнями. Завдяки виникненню теорії відносних категорій, що широко використовує техніку зв'язаних функторів і замкнутих категорій, була встановлена двоїстість між теорією гомотопій і теорією універсальних алгебр, заснована на інтерпретації категорних визначень моноїда і комоноїда у відповідних функторів. Інший спосіб введення додаткових структур в категоріях пов'язаний із заданням в категоріях топології і побудові категорії пучків над топологічною категорією (так зв. топоси).

Визначення

Категорія

Категорія 𝒞 складається з класу Ob𝒞, елементи якого називаються об'єктами категорії, та класу Mor𝒞, елементи якого називаються морфізмами категорії. Ці класи повинні задовольняти такі умови:

  1. Кожній впорядкованій парі об'єктів А, В зіставлено клас Hom𝒞(A,B); якщо fHom𝒞(A,B), то А називається початком, або областю визначення морфізму f, а В — кінець, або область значень f.
  2. Кожен морфізм категорії належить одному і лише одному класу Hom𝒞(A,B).
  3. У класі Mor𝒞 заданий частковий закон множення: добуток морфізмів fHom(A,B) та gHom(C,D) визначено тоді і тільки тоді, коли В=С, він позначається gf і належить класу Hom(A,D).
  4. Справедливий закон асоціативності: h(gf)=(hg)f для будь-яких морфізмів, для яких дані добутки визначені.
  5. У кожному класі Hom(A,A) визначений такий морфізм idA, що fidA=idBf=f для fHom(A,B); морфізми idA називаються одиничними, тотожними, або одиницями.
Замітка: клас об'єктів звичайно не є множиною в сенсі аксіоматичної теорії множин. Категорія, в якій об'єкти складають множину, називається малою. Крім того, у принципі можливо (з невеликим виправленням визначення) розглядати категорії, в яких морфізми між будь-якими двома об'єктами також утворюють клас, або навіть велику структуру[5].

Приклади категорій

Всі перелічені вище категорії допускають ізоморфне вкладення в категорію множин. Категорії з такою властивістю називаються конкретними. Не всяка категорія є конкретною, наприклад, категорія, об'єктами якої є всі топологічні простори, а морфізмами — класи гомотопних відображень.

Комутативні діаграми

Категорія з об'єктами X, Y, Z та морфізмами f, g

Стандартним способом опису тверджень теорії категорій є комутативні діаграми. Комутативна діаграма — це орієнтований граф, у вершинах якого знаходяться об'єкти, а стрілками є морфізми або функтори, причому результат композиції стрілок не залежить від вибраного шляху. Наприклад, аксіоми теорії категорій можна записати за допомогою діаграм:

Двоїстість

Для категорії 𝒞 можна визначити двоїсту категорію 𝒞op, у якій:

  • об'єкти збігаються з об'єктами початкової категорії;
  • морфізми одержуються «обертанням стрілок»: Hom𝒞op(B,A)Hom𝒞(A,B)

Взагалі, для будь-якого твердження теорії категорій можна сформулювати подвійне твердження за допомогою звернення стрілок. Часто подвійне явище позначається тим же терміном з приставкою ко- (див. приклади далі).

Справедливий принцип двоїстості: твердження р істинно в теорії категорій тоді і тільки тоді, коли в цій теорії істинно двоїсте твердження р*. Багато понять і результатів в математиці виявилися двоїстими один одному з точки зору понять теорії категорій: ін'єктивність і сюр'єктивність, многовиди і радикали в алгебрі і т. д.

Морфізми

  • Морфізм fHom(A,B) називається ізоморфізмом, якщо існує такий морфізм gHom(B,A), що gf=idA та fg=idB. Два об'єкти, між якими існує ізоморфізм, називаються ізоморфними. Зокрема, тотожний морфізм є ізоморфізмом, тому будь-який об'єкт ізоморфний сам собі.
  • Морфізми, в яких початок і кінець збігаються, називають ендоморфізмами. Множина ендоморфізмів  End(A)=Hom(A,A) є моноїдом щодо операції композиції з одиничним елементом  idA.
  • Мономорфізм — це морфізм fHom(A,B) такий, що для будь-яких g1,g2Hom(X,A) з fg1=fg2 випливає, що  g1=g2.

Композиція мономорфізмів є мономорфізмом.

  • Епіморфізм — це такий морфізм, що для будь-яких g1,g2Hom(B,X) з g1f=g2f слідує  g1=g2.
  • Біморфізм — це морфізм, що є одночасно мономорфізмом і епіморфізмом. Будь-який ізоморфізм є біморфізмом, зворотне, взагалі кажучи, вірно не для всіх категорій.

Мономорфізм, епіморфізм і біморфізм є узагальненнями понять ін'єктивного, сюр'єктивного і бієктивного відображення відповідно.

Універсальні об'єкти

Шаблон:Main Початковий (універсально відштовхуючий) об'єкт категорії — це такий об'єкт, з якого існує єдиний морфізм в будь-який інший об'єкт.

Якщо початкові об'єкти в категорії існують, то всі вони ізоморфні.

Двоїстим чином визначається термінальний (універсально притягуючий) об'єкт — це такий об'єкт, в який існує єдиний морфізм з будь-якого іншого об'єкта.

Приклад: У категорії Set ініціальним об'єктом є порожня множина , термінальним — множина з одного елементу {}.
Приклад: У категорії Group ініціальний і термінальний об'єкт збігаються — це група з одного елементу.

Добуток і сума об'єктів

Шаблон:Multiple image

  • Добуток об'єктів X1 таX2 — це об'єкт X1×X2 з морфізмами π1:X1×X2X1 та π2:X1×X2X2 такими, що для будь-якого об'єкта Y з морфізмами f1:YX1 та f2:YX2 існує єдиний морфізм f:YX1×X2 такий, що fπ1=f1,fπ2=f2.

Морфізми π1:X1×X2X1 та π2:X1×X2X2 називаються проєкціями.

Якщо добуток і кодобуток існують, то вони визначаються однозначно з точністю до ізоморфізму.

Приклади

  • У категорії Set прямий добуток A і B — це добуток в сенсі теорії множин A×B, а пряма сума — диз'юнктне об'єднання AB.
  • У категорії Ring пряма сума — це тензорний добуток AB, а прямий добуток — сума кілець AB.
  • У категорії VectK прямий добуток і пряма сума ізоморфні — це сума векторних просторів AB.

Фактор-категорія

Фактор-категорія — конструкція, яка є аналогічною конструкції фактор-множини або фактор-алгебри. Нехай R — довільна категорія, у класі морфізмів MorR задане відношення еквівалентності , яке задовільняє наступним умовам

  • якщо αβ, то кінці морфізмів α та β співпадають;
  • якщо αβ,γδ та добуток αγ визначений, то αγβδ.

Через [α] позначається клас еквівалентності морфізму α. Фактор-категорією категорії по відношенню еквівалентності називається категорія /, у якої ті самі об'єкти, що й у , а для будь-якої пари об'єктів A,B множина морфізмів Mor(A,B)/ складається з класів еквівалентності [α], де α:AB у R; добуток морфізмів [α],[β] визначається формулою [α][β]=[αβ].

Усяка мала категорія є фактор-категорії шляхів над підходячим орієнтованим графом.[6]

Ядерна пара морфізму — узагальнення поняття еквівалентности, індукованого відображенням однієї множини у іншу. Морфізми ϑ1,ϑ2:RA категорії є ядерною парою морфізму α:AB, якщо ϑ1α=ϑ2α та якщо для пари довільних морфізмів φ,ψ:XA, для якої φα=ψα, існує такий єдиний морфізм γ:XR, що φ=γϑ1 та ψ=γϑ2.

Функтори

Функтори — відображення категорій, що зберігають структуру. Точніше

  • (Коваріантний) функтор :𝒞𝒟 ставить у відповідність кожному об'єктові категорії 𝒞 об'єкт категорії 𝒟 і кожному морфізму f:AB морфізм F(f):F(A)F(B) так, що
    • F(idA)=idF(A) і
    • F(g)F(f)=F(gf).
  • Контраваріантний функтор, або кофунктор — це функтор з 𝒞 у 𝒟op, тобто «функтор, що перевертає стрілки».

Мала категорія

Клас об'єктів не обов'язково є множиною у сенсі аксіоматичної теорії множин. Категорія 𝒞, у якій об'єкти Ob𝒞 є множиною та морфізми Mor(𝒞) є множиною, називається малою.

Нехай :𝔻 — функтор з малої категорії у довільну. Шаром /d функтора над aOb𝔻 є категорія, об'єктами якої є пари (a,α) об'єктів aOb та морфізмів α:Sad категорії 𝔻, а морфізмами (a,α)(b,β) між парами — трійки (f,α,β) морфізмів f(a,b),a𝔻(Sa,d),β𝔻(Sb,β) таких, що βSf=α. Двоїсто, ко-шаром d/S називається категорія, яка складається з пар (a,α) об'єктів aOb та морфізмів α:dSa, у якій морфізмами (a,α)(b,β) є трійки (f,ab,α,β), які задовільняють співвідношенню Sfα=β. Функтор d:d/S (або, відповідно, d:S/d), який діє як (a,α)a на об'єктах й як (f,α,β)f на морфізмах, називається забуваючим функтором.

Тензорна категорія

Нехай 𝒞 категорія та нехай :𝒞×𝒞𝒞 — функтор, які називаються тензорним добутком. Категорія називається тензорною, якщо виконуються наступні умови:

  1. Заданий деякий ізоморфізм функторів a:(×1)(1×). Це значить, що для U,V,W,X𝒞 є ізоморфізм.
  2. Виконується аксіома п'ятикутника: U,V,W,X𝒞aU,V,WXaUV,W,X=(1UaV,W,X)aU,VW,XaU,V,W1X.
  3. Є об'єкт I, для якого задані натуральні ізоморфізми l:(I×1)1 та r:(1×I)1.
  4. Виконується аксіома трикутника:

V,W𝒞(1VlW)aV,I,W=rV1W.

Наприклад, для трійок U,V,W𝒞 та f,g,hMor𝒞 є такий ізоморфізм aU,V,W:(UV)WU(VW), що діаграма

є комутативною.[7]

Категорія Дрінфельда

Володимир Гершонович Дрінфельд визначив квазі-трикутну моноїдальну категорію. Нехай  — категорія, об'єктами якої є 𝔤-модулі, а Hom(U,W)=Hom𝔤(U,W)[[n]]. Це — C-лінійна адитивна категорія. Тепер нехай V1,V2,V3. Розгляньмо гомоморфізм θ:T3[[]]End(V1V2V3), який визначається формулою θ(tij=Ωij), і ΦV1V2V3=θ(Φ). Тут Φ є морфізмом асоціативності (асоціатором Дрінфельда). Через Ω позначений елемент Казіміра. Через T3[[]] позначені співвідношення шестикутника. Для довільних V1,V2 має місце тензорний добуток V1V2. Морфізм асоціативності ΦV1V2V3 є елементом Hom((V1V2)V3,V1(V2V3)). Для V1,V2 визначмо також скручення 𝔖V1V2:V1V2V2V1 формулою 𝔖V1V2=sexp(Ω/2), де s є перестановкою. Морфізми ΦV1V2V3,𝔖V1V2 визначають структуру квазі-трикутної категорії на 𝔖. [8]

Функтор Сера

Функтором Сера триангульованої C-лінійної Hom-скінченної категорії 𝒜 є коваріантний адитивний функтор F:𝒜𝒜, який комутує із зсувами, якщо має місце автоеквівалентність F:𝒜𝒜 така, що мають місце біфункторіальні ізоморфізми

Hom𝒜(E,G)DHom𝒜(G,F(E)),

де D=HomC(,k),E,GOb𝒜. Якщо функтор Сера існує, то він єдиний з точністю до ізоморфізму.

Для гладкого проективного многовиду M розмірності n й канонічного пучка ωM=nΩM класична двоїстість Сера

Hi(M,𝔉)DExtni(𝔉,ωM),

де 𝔉coh(M), є наслідком того, що F=ωM[n] є функтором Сера на довільній категорії обмежених комплексів когерентних пучків Db(coh(M)). Якщо на триангульованій C-лінійній Hom-скінченній категорії 𝒜 є функтор Сера, то така категорія є категорією із двоїстістю Сера.

Нехай A — скінченновимірна алгебра над C, яка має скінченну гомологічну розмірність, 𝒜=Db(Amod) — довільна категорія скінченновимірних лівих A-модулів. Наявні два функтори дуалізації, які переводять Db(Amod) у Db(morA) (праві моулі), й навпаки:

Db(Amod)δDb(modA)dDb(Amod),

δ(M*)=RHomA(M*,A);d(M*)=HomC(M*,C).

Тут modA — категорія скінченнопороджених модулів над скінченновимірною C-алгеброю A глобальної розмірності. Композиція F=dδ називається функтором Накаями й є функтором Сера у категорії 𝒜=Db(Amod).

Тріагнульована C-лінійна Hom-скінченна категорія 𝒜 називається категорією Калабі-Яу, якщо триангульований n-кратний функтор зсуву [n] є функтором Сера. Найменше n0 називається розмірністю Калабі-Яу категорії 𝒜 й позначається CYdim(𝒜). Якщо категорія 𝒜 не є категорією Калабі-Яу, то CYdim(𝒜)=.

Триангульовані категорії із двоїстістю Сера представляють інтерес тому, що на спадкових абелевих категоріях 𝔸 Нетер є двоїстість Сера.[9]

Мультикатегорія

Мультикатегорією є набір об'єктів a,b,..., стрілок f1,f2,..., операція композиції визначається як у звичайній категорії. У звичайній категорії область визначення domf — одиничний об'єкт, тоді як у мультикатегорії це скінченна множина об'єктів. Іншими словами, для звичайної категорії ab, тоді як у мультикатегорії [a1a2...ak]b,k.

Примітки

Шаблон:Reflist

Див. також

Література

  • С. Маклейн Категории для работающего математика, — М.: ФИЗМАТЛИТ, 2004. — 352 с — ISBN 5-9221-0400-4.
  • И. Букур, А. Деляну Введение в теорию категорий и функторов. — М.: Мир, 1972.
  • Цаленко М. С., Шульгейфер Е. Г. Основы теории категорий. — М.: Наука, 1974.
  • Adámek, Jiří; Herrlich, Horst; Strecker, George E. (1990). Abstract and concrete categories. John Wiley & Sons. ISBN 0-471-60922-6.
  • Awodey, Steven (2006). Category Theory (Oxford Logic Guides 49). Oxford University Press.
  • Pedicchio, Maria Cristina; Tholen, Walter (2004). Categorical foundations. Encyclopedia of Mathematics and its Applications 97. Cambridge University Press.

Посилання


Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Розділи математики Шаблон:Інформатика Шаблон:Портали

  1. Шаблон:Cite book
  2. D.E. Rydeheard, R.M. Burstall Computational Category Theory, — New York: Prentice Hall. — в 1988. — XIII, 257 р. — ISBN 0-13-162736-8.
  3. Шаблон:Cite web
  4. Топоси для фізики. Шаблон:Webarchive {ref-en}
  5. J. Adámek, H. Herrlich, G. E. Strecker Abstract and concrete categories: The joy of cats Шаблон:Webarchive, — New York: John Wiley and Sons, — 1990.
  6. Шаблон:Cite book
  7. Шаблон:Cite web
  8. Шаблон:Cite book
  9. Шаблон:Cite book