Лема Адамара

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лема Адамара (Шаблон:Lang-en) — твердження, що описує будову гладкої дійсної функції. Названа на честь французького математика Жака Адамара.

Шаблон:Рамка Нехай f:n — функція класу Cr, де r1, визначена у випуклому околі U точки 0. Тоді існують такі функції g1,,gn:n класу Cr1, визначені в U, що для всіх x=(x1,,xn)U має місце рівність

f(x1,,xn)=f(0)+i=1nxigi(x1,,xn), gi(0)=fxi(0).

Шаблон:/рамка Якщо функція f — аналітична, то й функції g1,,gn у наведеній вище формулі аналітичні.

Узагальнене формулювання

Лема Адамара може бути сформульована у загальнішій формі, коли частина змінних грає роль параметрів.

Шаблон:Рамка Нехай f(x,y):n×m — функція класу Cr, де r1, визначена на випуклому околі U точки 0, при цьому x=(x1,,xn) і y=(y1,,ym). Тоді існують такі функції g1(x,y),,gn(x,y):n×m класу Cr1, визначені в U, що для всіх (x,y)U має місце рівність

f(x,y)=f(0,y)+i=1nxigi(x,y), gi(0,y)=fxi(0,y).

Шаблон:/рамка

Доведення. Розглянемо допоміжну функцію f(tx,y)=f(tx1,,txn,y1,,ym), де t — додаткова дійсна змінна (параметр). Нехай t пробігає значення з відрізку [0,1], тоді функція f(tx,y), що розглядається як функція n+m при кожному фіксованому значенні параметра t, пробігає в просторі функцій від n+m змінних деяку криву з кінцями f(0,y) и f(x,y).

Розглядаючи f(tx,y) як функцію змінної t, залежну від параметрів xRn і yRm, і застосувуючи формулу Ньютона—Лейбніца, можна записати:

f(x,y)f(0,y)=01df(tx,y)dtdt=01i=1nxifxi(tx,y)dt=i=1nxigi(x,y),

де

gi(x,y):=01fxi(tx,y)dt.

Необхідна гладкість функцій gi(x,y) випливає з відомої теореми про диференціювання інтеграла, що залежить від параметра.

Застосування

Лема Адамара дозволяє отримати низку корисних наслідків, що знаходять застосування в різних розділах математики, в першу чергу, в теорії особливостей.

  • За допомогою леми Адамара легко доводиться Лема Морса.
  • Інший корисний наслідок леми Адамара (в її узагальненому вигляді) полягає в тому, що якщо росток гладкої функції f(x,y1,,ym) обертається в нуль на гіперплощині x=0, то його можна подати у вигляді f=xg(x,y1,,ym), де g — деяка гладка функція.
  • Звідси слідує, що для ростка довільної гладкої функції f(x,y1,,ym) має місце подання f=f0(y1,,ym)+xg(x,y1,,ym), де f0=f(0,y1,,ym) і g — гладкі функції.
  • Застосовуючи індукцію, звідси неважко отримати також загальніше представлення:
f=f0(y1,,ym)+xf1(y1,,ym)++xnfn(y1,,ym)+xn+1g(x,y1,,ym),

де fi(y1,,ym) и g — гладкі функції та n — довільне натуральне число.

Див. також

Джерела