Драбина Мебіуса

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Два подання драбини Мебіуса M16.
Анімація перетворення одного виду в інший
Подання драбини Мебіуса M16 у вигляді стрічки Мебіуса.

Драби́на Ме́біуса Mn — кубічний циркулянтний граф з парним числом вершин n, утворений з циклу з n вершинами шляхом додавання ребер (званих «щаблями»), що з'єднують протилежні пари вершин циклу. Названий так через те, що Mn складається з n/2 циклів довжини 4Шаблон:Sfn, з'єднаних разом спільними ребрами, які утворюють топологічно стрічку Мебіуса. Повний двочастковий граф K3,3 (граф «Вода, газ та електрика») є драбиною Мебіуса M6 (на відміну від інших M6 має додаткові цикли довжини 4).

Якщо n2(mod4), то Mn є двочастковим. При n2(mod4) за теоремою Брукса хроматичне число Mn дорівнює 3. ВідомоШаблон:Sfn, що драбина Мебіуса однозначно визначається її многочленом Татта.

Властивості

Будь-які сходи Мебіуса є непланарним верхівковим графом. Число схрещень драбини Мебіуса дорівнює одиниці, і граф можна вкласти без самоперетинів у тор або проєктивну площину (тобто є тороїдальним графом). ЛіШаблон:Sfn вивчив вкладення цих графів у поверхні більш високих родів.

Драбини Мебіуса є вершинно-транзитивними, але (за винятком M6) не реберно-транзитивними — кожне ребро циклу, з якого драбину утворено, належить єдиному 4-реберному циклу, тоді як кожна перекладина належить двом таким циклам.

Драбина Мебіуса M8 має 392 кістякових дерева. Цей граф і M6 мають найбільше число кістякових дерев серед кубічних графів з тим самим числом вершинШаблон:SfnШаблон:Sfn. Однак серед кубічних графів з 10 вершинами найбільше число кістякових дерев має граф Петерсена, який не є драбиною Мебіуса.

Многочлени Татта драбин Мебіуса можна отримати за простою рекурентною формулоюШаблон:Sfn.

Мінори графа

Граф Вагнера M8

Драбини Мебіуса відіграють важливу роль у теорії мінорів графа. Найранішим результатом такого типу є теорема ВагнераШаблон:Sfn про те, що граф, який не містить K5-мінорів, можна утворити з використанням сум за клікою для комбінування планарних графів і драбини Мебіуса M8 (через це Mn називають графом Вагнера.

Всі 3-зв'язні майже-планарні графи[1] є драбинами Мебіуса або належать невеликого числа інших сімейств, причому решту майже-планарних графів можна отримати з цих графів за допомогою низки простих операційШаблон:Sfn.

Майже всіШаблон:Уточнити графи, які не містять куба як мінора, можна отримати з драбини Мебіуса послідовним застосуванням простих операційШаблон:Sfn.

Хімія і фізика

В 1982 році синтезовано молекулярну структуру, що має форму сходів МебіусаШаблон:Sfn, і відтоді такі графи становлять інтерес для хіміків і хімічної стереографіїШаблон:Sfn, зокрема через схожість на драбину Мебіуса молекул ДНК. Зважаючи на це, особливо вивчено математичні симетрії вкладень драбин Мебіуса в 3Шаблон:Sfn.

Драбини Мебіуса використовують як модель надпровідного кільця в експериментах з вивчення ефектів топології провідності при взаємодії електронівШаблон:SfnШаблон:Sfn.

Комбінаторна оптимізація

Драбини Мебіуса використовують також в інформатиці в межах підходу цілочисельного програмування до задач пакування множин і лінійного впорядкування. Деякі конфігурації в цих задачах можна використати для визначення граней політопів, що описують Шаблон:Не перекладено лінійного програмування. Ці грані називають обмеженнями драбин МебіусаШаблон:SfnШаблон:SfnШаблон:SfnШаблон:Sfn.

Див. також

Примітки

Шаблон:Reflist

Література

Посилання

  1. Почти-планарный граф — непланарный граф, у которого любой нетривиальный минор планарен