Триоксид ксенону

Оксид ксенону(VI), $\mathrm{X}\mathrm{e}\mathrm{O}{\phantom{A}}_3$ — сполука ксенону й оксигену.

Отримується гідролізом фториду ксенону(IV) або фториду ксенону(VI). Є дуже сильним окислюючим і вибухонебезпечним агентом, з вибухом розкладається до кисню та ксенону.

Фізичні властивості

Густина 4,55 г/см³. Вибухонебезпечний у сухому вигляді за температури вище 25 °C і ваги кристалів понад 20 мг.

Білі чи світло-блакитні кристали. Під час гідролізу утворюється прозорий розчин $\mathrm{X}\mathrm{e}\mathrm{O}{\phantom{A}}_3$, кристали з якого можна добути лише випаровуванням. Кристали дуже гігроскопічні, тому мають зберігатися у сухому місці. Структура кристалів ромбічна з параметрами ґратки a=6,163 Å; b = 8,115 Å; c = 5,234 Å. В одній кристалічній комірці перебуває 4 атоми.

Отримання

Метод отримання чистих водних розчинів $\mathrm{X}\mathrm{e}\mathrm{O}{\phantom{A}}_3$ передбачає гідроліз $\mathrm{X}\mathrm{e}\mathrm{F}{\phantom{A}}_6$ з подальшим осадженням фторид-іона за допомогою оксиду магнію $\mathrm{M}\mathrm{g}\mathrm{O}$, видаленням іонів $\mathrm{M}\mathrm{g}{\phantom{A}}^{2+}$ під дією $\mathrm{Z}\mathrm{r}{\phantom{A}}_2\mathrm{P}\mathrm{O}{\phantom{A}}_4$, а слідів фторид-іона в готовому продуктів — за допомогою діоксиду цирконію $\mathrm{Z}\mathrm{r}\mathrm{O}{\phantom{A}}_2$.

Кристалічну безбарвну $\mathrm{X}\mathrm{e}\mathrm{O}{\phantom{A}}_3$ можна отримати випаровуванням водних розчинів $\mathrm{X}\mathrm{e}\mathrm{O}{\phantom{A}}_3$ за кімнатної температури. $\mathrm{X}\mathrm{e}\mathrm{O}{\phantom{A}}_3$ сублімується за 70 °C і в цих умовах розкладається. В кількості, що перевищує 20 мг, газоподібна $\mathrm{X}\mathrm{e}\mathrm{O}{\phantom{A}}_3$ часто вибухає.

Хімічні властивості

У результаті вибуху утворюються ксенон і кисень:

$2\mathrm{X}\mathrm{e}\mathrm{O}{\phantom{A}}_3⟶2\mathrm{X}\mathrm{e}+3\mathrm{O}{\phantom{A}}_2$ ΔH = −402 кДж/моль

З водою утворює ксенонисту кислоту:

$\mathrm{X}\mathrm{e}\mathrm{O}{\phantom{A}}_3+\mathrm{H}{\phantom{A}}_2\mathrm{O}⟶\mathrm{H}{\phantom{A}}_2\mathrm{X}\mathrm{e}\mathrm{O}{\phantom{A}}_4\stackrel{-\rightharpoonup }{\leftharpoondown -}\mathrm{H}{\phantom{A}}^{+}+\mathrm{H}\mathrm{X}\mathrm{e}\mathrm{O}{\phantom{A}}_4{\phantom{A}}^{-}$

Водний розчин не вибухонебезпечний, є стабільним і сильним окисником, окислює карбонові кислоти до вуглекислого газу та води.

Під час випаровування 0,5М розчину $\mathrm{X}\mathrm{e}\mathrm{O}{\phantom{A}}_3$, що містить $\mathrm{H}\mathrm{F}$ і був нейтралізований відповідним гідроксидом до pH 4, утворюються комплекси $\mathrm{C}\mathrm{s}\mathrm{F}\cdot \mathrm{X}\mathrm{e}\mathrm{O}{\phantom{A}}_3$ і $\mathrm{R}\mathrm{b}\mathrm{F}\cdot \mathrm{X}\mathrm{e}\mathrm{O}{\phantom{A}}_3$.

У водних розчинах розкладає первинні й вторинні аліфатичні спирти, бензиловий спирт, бензальдегід, дифенілметанол до $\mathrm{C}\mathrm{O}{\phantom{A}}_2$

Безпека

Є сильним окисником, тому поводитися з ним потрібно дуже акуратно. Були випадки самовільного вибуху за кімнатної температури.

Примітки

Джерела

Джерела

• Шаблон:Публікація
• Шаблон:Cite book
• Шаблон:Cite journal Шаблон:Ref-en
• Шаблон:Cite journal
• Шаблон:Cite book Шаблон:Ref-en
• Шаблон:Cite journal Шаблон:Ref-en