Теорема Сколема — Нетер

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

В теорії кілець теорема Сколема — Нетер описує гомоморфізми між центральними простими алгебрами і простими алгебрами, зокрема автоморфізми центральних простих алгебр. Теорема зокрема має важливе значення у теорії тіл (які є центральними простими алгебрами над своїм центром) і іноді називається першою основною теоремою теорії тіл.

Теорему вперше довів норвезький математик Торальф Сколем у 1927 році[1].

Твердження теореми

Якщо f і g — два гомоморфізми скінченновимірної простої алгебри В в скінченновимірну центральну просту алгебру А (обидві над полем k), то в А існує такий оборотний елемент а, що g(b)=af(b)a1 для всіх bB.

Доведення

Розглянемо алгебру AkBop, яка є простою оскільки A є центральною простою алгеброю, а Bop є простою. На A можна ввести структури модуля над AkBop за допомогою операцій множення:

(akb)x=f(b)xa і (akb)x=g(b)xa.

Позначимо ці модулі Af і Ag відповідно. Оскільки вони є модулями над простою алгеброю (а, згідно теореми Веддерберна — Артіна, фактично над алгеброю матриць над деяким тілом) і розмірності їх над k є однаковими (рівними розмірності A як k-векторного простору), то Af і Ag є ізоморфними.

Нехай ϕ — ізоморфізм з Af у Ag. Тоді ϕ є автоморфізмом A як правого модуля над собою і тому має вигляд ϕ(x)=ax де a — фіксований оборотний елемент з A. Крім того ϕ є гомоморфізмом лівих B-модулів, тобто ϕ(bx)=bϕ(x) або, якщо означення Af і Ag , то ϕ(f(b)x)=g(b)ϕ(x). Зокрема для x = 1, одержується рівність af(b)=ϕ(f(b))=g(b)ϕ(1)=g(b)a для будь-якого bB. Звідси остаточно g(b)=af(b)a1, що завершує доведення.

Наслідки

  • Ізоморфні прості підалгебри В і В' скінченновимірної центральної простої алгебри А є спряженими. До того ж будь-який ізоморфізм g:BB продовжується до внутрішнього автоморфізма алгебри А, тобто має вигляд g(b)=aba1, де а — оборотний елемент алгебри А.
Доведення випливає з теореми Сколема — Нетер, якщо разом з g розглянути тотожне вкладення f алгебри В в алгебру А.
  • Будь-який автоморфізм центральної простої алгебри є внутрішнім, тобто ϕ(x)=axa1, де а — оборотний елемент алгебри А. У цьому твердженні факт того, що А є центральною алгеброю є значимим. Наприклад комплексні числа є алгеброю над полем дійсних чисел і комплексне спряження є автоморфізмом цієї алгебри, що не є внутрішнім автоморфізмом.
  • У доведенні теореми роль А і B є значною мірою симетричною, тому при незначній модифікації доведення одержується симетрична версія теореми: якщо f і g — два гомоморфізми скінченновимірної центральної простої алгебри В в скінченновимірну просту алгебру А (обидві над полем k), то в А існує такий оборотний елемент а, що g(b)=af(b)al для всіх bB.
  • Також з попередньої версії теореми виводиться симетрична версія першого наслідку: ізоморфні центральні прості підалгебри В і В' скінченновимірної простої алгебри А є спряженими. До того ж будь-який ізоморфізм g:BB продовжується до внутрішнього автоморфізма алгебри А, тобто має вигляд g(b)=aba1, де а — оборотний елемент алгебри А.

Узагальнення

Нехай R — просте кільце Артіна з центром F, і нехай A, B — прості підалгебри в R, які містять F і мають скінченну розмірність над F. Якщо ϕ — ізоморфізм А на В, як F-алгебр, то існує оборотний елемент xR, такий, що ϕ(a)=xax1 для всіх aA.

Примітки

Шаблон:Reflist

Див. також

Література