Показник розсіювання

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Картка фізичної величини Показник розсіювання — величина, зворотна відстані, на якій потік монохроматичного випромінювання, що поширюється в середовищі у вигляді паралельного пучка, зменшується внаслідок розсіювання в середовищі в деяку заздалегідь обумовлену кількість разів. У принциповому плані ступінь зменшення потоку випромінювання в даному визначенні можна вибирати будь-який, проте в науково-технічній, довідковій та нормативній літературі та в цілому на практиці використовуються два значення ступеня зменшення: одне, що дорівнює 10 (десятковий показник розсіювання), а інше — числу е (натуральний показник розсіювання).

Десятковий показник розсіювання

Десятковий показник розсіювання r[1] визначається відповідно до формули:

r=1llog10(Φ0Φ(l)),

де Φ0 — потік випромінювання на вході в середовище, Φ(l) — потік випромінювання після проходження ним в розсіюваному середовищі відстані l.

Відповідно потік випромінювання при поширенні його в середовищі розсіювання в такому випадку описується виразом:

Φ(l)=Φ010rl.

У диференціальній формі його можна записати так:

dΦ=ln(10)rΦ(l)dl.

тут dΦ — зміна потока випромінювання, після проходження ним шару середовища з малою товщиною dl.

Десятковий показник розсіювання зручно використовувати при виконанні оптикотехнічних розрахунків, зокрема для визначення коефіцієнтів пропускання оптичних систем.

Натуральний показник розсіювання

r=1lln(I0I(l)).

Натуральний і десятковий показники розсіювання пов'язані один з одним співвідношенням r=ln(10)r або приблизно r2.303r . При використанні натурального показника розсіювання залежність потоку випромінювання від відстані, пройденої випромінюванням в розсіяному середовищі, описується виразом:

Φ(l)=Φ0erl.


Його вигляд в диференціальній формі такий:

dΦ=rΦ(l)dl.

Рівняння з участю натурального показника розсіювання мають більш компактний вигляд, ніж у разі використання десяткового показника розсіювання, і не містять множника ln (10), що має штучне походження. Тому в наукових дослідженнях фундаментального характеру переважно використовується натуральний показник розсіювання.

Одиниці вимірювання

В рамках Міжнародної системи одиниць (SI) вибір одиниць вимірювання визначається міркуваннями зручності і сформованими традиціями. Найбільш широко використовуються зворотні сантиметри (см−1) і зворотні метри (м−1).

Після створення оптичних матеріалів з екстремально низькими втратами і розвитком волоконної оптики, що послідувала за цим, в якості одиниці вимірювання показника розсіювання стали використовувати дБ/км (dB / km). У цьому випадку розрахунок значень показника розсіювання здійснюється за формулою:

r[dB/km]=10llog10(Φ0Φ(l)), де l виражається в км.

Таким чином, дБ / км в 106 разів менше, ніж см−1. Відповідно, якщо показник розсіювання матеріалу дорівнює 1 дБ/км, то це означає, що його десятковий показник розсіювання дорівнює 10−6 см−1.

Приклади значень

Показник розсіювання є важливою характеристикою оптичних матеріалів. У таблиці наведені значення десяткових показників розсіювання деякого безбарвного оптичного скла основних типів для спектральної лінії e, тобто на довжині хвилі 546 нм[2].

Див. також

Примітки

Шаблон:Примітки

Література

Шаблон:Книга

Шаблон:Книга

Шаблон:Книга

Шаблон:Книга

  1. Позначення відповідають рекомендованим в ГОСТ 26148-84 і ГОСТ 7601—78.
  2. Шаблон:Книга