Опуклий графовий простір

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Опуклим графовим простором[1] у математиці називається пара об'єктів (G,C), де G є графом, а C є опуклістю або ж сім'єю підмножин графа G що слідує пеним аксіомам. Елементи C називають опуклими множинами.

Найвідомішими графовими опуклостями є геодетична опуклість[2] та монофонічна опуклість[3].

Опукла теорія графів може використовуватись для розв'язку задач комп'ютерного зору, задачі поширення інфекції[4].

Історія

Класичні концепції теорії опуклих структур отримали багато уваги в першій половині 20-го століття. Проте, з розвитком теорiї, поняття опуклостi почали розглядати в ширшому сенсі, не прив’язуючись до векторних просторів. Аксіоматична формалізація поняття опуклого простору була представлена Ван де Велем у книзі "Theory of convex structure". Там же був означений і графоий опуклий простір. Пізніше це спровокувало зріст досліджень даної теми та знаходження великої кількості різних графових опуклостей. Найпопулярнішими та найбільш досліджуваними є геодетична опуклість[5] та монофонічна опуклість[6].

Означення

Сім'я підмножин C множини X називається опуклістю на множині X, якщо виконуються наступні аксіоми:

  • Порожня множина та сам X входять в C.
  • C закрита відносно перетинів.
  • C закрита відносно вкладених об'єднань.


Тоді пару (X,C) називають опуклим простором, а елементи C — опуклими множинами.

Графовим опуклим простором є пара (G,C), де G є зв'язним графом з множиною вершин V, яка в парі з C є опуклим простором,що задовольняє попередні аксіоми.

Зазначимо, що графовий опуклий простір часто сприймають як простір породжений інтервальним простором. Покладемо на множині X функцію I:X×X2X, що має наступні властивості:

  • Для будь-яких двох елементів a,bX справджується a,bI(a,b).
  • Функція є симетричною I(a,b)=I(b,a).

Тоді I називають інтервальним оператором на X, a I(a,b) є "інтервалом" між a та b. Пару (X,I) називають інтервальним простором і він природним чином породжує опуклість C на X. Так, підмножину C ми називаємо опуклою тільки тоді, коли I(x,y)C для всіх a,bC.

Див. також

Примітки

Шаблон:Reflist

  1. van de Vel, M. L. J. Theory of convex structures. North-Holland Math. Library, 50 North-Holland Publishing Co., Amsterdam, 1993. xvi+540 pp. ISBN:0-444-81505-8
  2. Everett, Martin G., and Stephen B. Seidman. "The hull number of a graph." Discrete Mathematics 57.3 (1985): 217-223.
  3. Dourado, Mitre C., Fábio Protti, and Jayme L. Szwarcfiter. "Complexity results related to monophonic convexity." Discrete Applied Mathematics 158.12 (2010): 1268-1274.
  4. Van Mieghem, Piet, Jasmina Omic, and Robert Kooij. "Virus spread in networks." IEEE/ACM Transactions On Networking 17.1 (2008): 1-14.
  5. Farber, Martin, and Robert E. Jamison. "On local convexity in graphs." Discrete Mathematics 66.3 (1987): 231-247.
  6. Duchet, Pierre. "Convex sets in graphs, II. Minimal path convexity." Journal of Combinatorial Theory, Series B 44.3 (1988): 307-316.