Молібдати

Структура молібдату

3D-модель іона молібдата

Молібда́ти — це сполуки, що містять оксоаніон з молібденом у найвищому ступені окислення +6. Молібден може утворювати дуже великий спектр таких оксоаніонів, які можуть бути дискретними структурами або полімерними розширеними структурами, хоча останні зустрічаються лише у твердому стані. Більш великі оксоаніони є членами групи сполук, що називаються поліоксометалатами, і тому, що вони містять лише один тип атома металу, часто називають ізополіметалатами.

Окремі оксоаніони молібдену варіюються за розмірами від найпростішого $\mathrm{M}\mathrm{o}\mathrm{O}{\phantom{A}}_4{\phantom{A}}^{2-}$ у молібдаті калію аж до надзвичайно великих структур, виявлених у ізополімолібденових синях, які містять, наприклад, 154 атоми Mo.

Поведінка молібдену відрізняється від інших елементів групи 6. Хром утворює лише хромати, іони $\mathrm{C}\mathrm{r}\mathrm{O}{\phantom{A}}_4{\phantom{A}}^{2-}$, $\mathrm{C}\mathrm{r}{\phantom{A}}_2\mathrm{O}{\phantom{A}}_7{\phantom{A}}^{2-}$, $\mathrm{C}\mathrm{r}{\phantom{A}}_3\mathrm{O}{\phantom{A}}_{10}{\phantom{A}}^{2-}$ та $\mathrm{C}\mathrm{r}{\phantom{A}}_4\mathrm{O}{\phantom{A}}_{13}{\phantom{A}}^{2-}$, які засновані на тетраедричному хромі. Вольфрам схожий на молібден і утворює багато вольфраматів, що містять 6 атомів вольфраму.

Приклади молібдатних аніонів

Прикладами молібдатних оксоаніонів є:

• $\mathrm{M}\mathrm{o}\mathrm{O}{\phantom{A}}_4{\phantom{A}}^{2-}$ наприклад, Na₂MoO₄ та мінерал повеліт, CaMoO₄;
• $\mathrm{M}\mathrm{o}{\phantom{A}}_2\mathrm{O}{\phantom{A}}_7{\phantom{A}}^{2-}$, як гідратований діамонієвий димолібдатШаблон:Термін. Безводна тетрабутіламонієва сіль $\mathrm{M}\mathrm{o}{\phantom{A}}_2\mathrm{O}{\phantom{A}}_7{\phantom{A}}^{2-}$ також відома;
• $\mathrm{M}\mathrm{o}{\phantom{A}}_3\mathrm{O}{\phantom{A}}_{10}{\phantom{A}}^{2-}$ у солі Шаблон:Iw;
• $\mathrm{M}\mathrm{o}{\phantom{A}}_4\mathrm{O}{\phantom{A}}_{13}{\phantom{A}}^{2-}$ у калійній солі;
• $\mathrm{M}\mathrm{o}{\phantom{A}}_5\mathrm{O}{\phantom{A}}_{16}{\phantom{A}}^{2-}$ в солях аніліну ($\mathrm{C}{\phantom{A}}_6\mathrm{H}{\phantom{A}}_5\mathrm{N}\mathrm{H}{\phantom{A}}_3{\phantom{A}}^{+}$);
• $\mathrm{M}\mathrm{o}{\phantom{A}}_6\mathrm{O}{\phantom{A}}_{19}{\phantom{A}}^{2-}$ (гекса-молібдат) в солі тетраметиламонію;
• $\mathrm{M}\mathrm{o}{\phantom{A}}_7\mathrm{O}{\phantom{A}}_{24}{\phantom{A}}^{6-}$ у молібдаті амонію, (NH₄)₆Mo₇O₂₄·4H₂O;
• $\mathrm{M}\mathrm{o}{\phantom{A}}_8\mathrm{O}{\phantom{A}}_{26}{\phantom{A}}^{4-}$ у солі триметиламонію.

Іменування молібдатів, як правило, відповідає конвенції префіксу, щоб показати кількість присутніх атомів Мо. Наприклад, димолібдат для 2 атомів молібдену; тримолібдат для 3 атомів молібдену тощо. Іноді окислювальний стан додають у вигляді суфіксу, наприклад у пентамолібдаті (VI). Іон гептамолібдат, $\mathrm{M}\mathrm{o}{\phantom{A}}_7\mathrm{O}{\phantom{A}}_{24}{\phantom{A}}^{6-}$, часто називають «парамолібдатом».