Лондонівська глибина проникнення

Шаблон:Без джерел Лондонівська глибина проникнення — характеристика надпровідника, яка визначає наскільки глибоко може проникнути в нього магнітне поле. Названа на честь Фріца та Гайнца Лондонів, які в 1935 запропонували рівняння Лондонів для опису магнітних властивостей надпровідників.

Лондонівська глибина проникнення $\delta$ визначається формулою

$\delta =\sqrt{\frac{m{c}^2}{4\pi e^2{n}_s}}$

де m — маса електрона, c — швидкість світла у вакуумі, e — заряд електрона, $n_s$ — густина надпровідної фракції електронів у надпровіднику.

Затухання магнітного поля в глибину надпровідника визначається формулою

$𝐁={𝐁}_0{e}^{-x/\delta }$

де $𝐁$ — магнітна індукція на глибині x, а вектор ${𝐁}_0$ — паралельний поверхні надпровідника.

Затухання магнітного поля в глибину надпровідника описується даною формулою в тому випадку, коли глибина проникнення $\delta$ набагато більша за довжину когерентності. Така ситуація щодо надпровідника називається лондонівською.

Зазвичай лондонівська глибина проникнення має порядок 10⁻⁶ $÷$ 10⁻⁵ см.

Див. також

• Ефект Мейснера