Квантовий LC-контур

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Оригінальне дослідження Шаблон:Переписати Квантовий LC-контур (Quantum LC circuit) - аналітичне продовження класичного LC осцилятора (коливального контуру) на область квантової механіки. Із класичної електродонаміки відоме диференційне рівняння для реактивного коливального контуру у вигляді:

Ld2qdt2+Rdqdt+qC=0

де L  - індуктивність контуру, R - активний опір системи (за рахунок з'єднувальних провідників) та C - ємність контуру.

За своєю математичною формою і фізичним змістом це класичне диференційне рівняння еквівалентне диференційному рівнянню вільних затухаючих коливань кульки, підвішеної на пружині:

md2xdt2+rdxdt+kx=0

де m - маса кульки, r  механічний опір коливанням маятника та k - коефіцієнт пружності.

Таким чином, в класичній фізиці ми маємо взаємну відповідність між механічними та електродинамічними фізичними величинами:

Lm (індуктивність <--> маса)
C1/k (ємність <--> 1/пружність)
xq (зміщення <--> заряд).

Квантові оператори електромагнітних величин

Оператор імпульсу в зарядовому просторі можна подати у наступному вигляді:

p^L=iddq,p^L*=iddq

де приведена стала Планка, а p^L*- комплексно- спряжений оператор імпульсу. Оператор Гамільтона в зарядовому просторі можна подати у вигляді:

H^L=22Ld2dq2+Lω022q^2

де q^* комплексно- спряжений оператор заряду, а

ω0=1LCR24L2 резонансна частота коливного контуру. Єдина відмінність зарядового простору від традиційного 3Д- простору в тому, що від одновимірний. Правда в ньому негативні координати необхідно сприймати цілком серйозно, адже вони пов'язані із зарядами!

Рівняння Шредінгера для електромагнітного осцилятора

Використовуючи оператори зарядового простору, рівняння Шредінгера для електромагнітного осцилятора можна записати у вигляді:

22Ld2Ψdq2+Lω022q2Ψ=WΨ

Для розв'язку цього рівняння необхідно ввести безрозмірні змінні для зарядів та енергії:

ξ=qLω0
λ=2Wω0

де q0=Lω0- масштабний заряд.

Тоді рівняння Шредінгера в безрозмірних змінних приймає форму рівняння Чебишева- Ерміта:

(d2dξ2+λξ2)Ψ=0

Власні значення гамільтоніана тут будуть:

Wn=ω0(n+1/2). 

де при n=0 маємо "нульові коливання":

W0=ω0/2. 

В загальному випадку масштабний заряд можна записати у вигляді:

q0=Lω0=q4πα

де α - стала тонкої структури. Очевидно, що масштабний заряд суттєво відрізняється від заряду електрона. Більше того, його квантування буде:

q0n=q02n+1,n=0,1,2,... .

Основні співвідношення для реактивного квантового контуру

Очевидно, що величини квантових індуктивностей та ємностей взаємозв'язані. В квантовому випадку так само, як і в класичному, ми маємо такі співвідношення для резонансної частоти та хвильового опору:

ωq=1LC 
ρq=LC

Ця система рівнянь дає можливість знаходження реактивних параметрів:

C=1ωqρq 
L=ρqωq 

Проте класичний хвильовий опір в класичній електродинаміці рівний величині:

ρq=LC=μ0μϵ0ϵ.

А у квантовому випадку із врахуванням співвідношень:

μ=ϵ=1 

ми будемо мати хвильовий опір вакууму:

ρq=μ0ϵ0=ρ0..

На резонансну частоту LC контуру також накладається умова:

ω0=ωq .

В загальному випадку повна енергія контуру є постійна величина:

Wt=q22C+LI22=const.

Прирівнюючи цю енергію нульовим коливанням, знаходимо максимальний струм в контурі:

I02=ρ0L2

А у випадку нульового струму в контурі, отримаємо максимальний заряд на ємності:

Q02=ρ0

Між цими величинами справедливе співвідношення:

I0Q0=2/L2.

Триєдина постановка задачі про квантовий рух частки маси m та заряду q

Так само, як і рівняння Клейна- Гордона задача про квантовий зарядовий осцилятор самостійного значення не має. Будь-який квантовий рух частки з відмінними від нуля масою та зарядом в рамках квантової фізики повинен розглядатися за допомогою самопогодженого розв'язку трьох квантовомеханічних рівнянь. Очевидно, що першим рівнянням повинно бути рівняння Шредінгера, що задає енергетичний і просторовий масштаби проблеми (аналог рівняння Н'ютона для руху частки). Другим повинно бути рівняння Клейна- Гордона що враховує релятивістську масу спокою частки, котра подається у вигляді стоячої хвилі матерії, на відстані, що визначається рівнянням Шредінгера. Тут також задається товщина стоячої хвилі матерії, котра рівна комптонівській довжині хвилі частки. І тільки третім рівнянням повинно бути рівняння зарядового осцилятора, в рамках якого використовуються реактивні параметри (ємність та індуктивність) стоячої хвилі матерії, товщина якої рівна комптонівській довжині частки.

Таким чином, рівняння Шредінгера задає основні параметри системи, зв'язані з рухом частки. Проте тільки рівняння Клейна- Гордона описує конкретну розмазку маси самопогоджену з рівнянням Шредінгера. А рівняння зарядових осциляцій описує розмазку заряду в тому ж об'ємі, що задає рівняння Клейна- Гордона.


Дивись також

Джерела

Література

  • Яворский Б.М, Детлаф А.А., Милковская Л.Б. Курс физики. Т.2. Электричество и магнетизм, Изд. 3-е испр., М.:Высшая школа, 1966.-412с.
  • Кузьмичев В.Е. Законы и формулы физики.- Киев: Наук. думка, 1989.- 864с.
  • Yakymakha O.L., Kalnibolotskij Y.M., Solid- State Electronics, vol.37, No.10,1994.,pp.1739-1751 pdf
  • Yakymakha O.L., Kalnibolotskij Y.M., Solid- State Electronics, vol.38, No.3,1995.,pp.661-671 pdf
  • Yakymakha O.L., High Temperature Quantum Galvanomagnetic Effects in the Two- Dimensional Inversion Layers of MOSFET's, p.91. Vyscha Shkola, Kyiv (1989).
  • Michel H.Devoret. Quantum Fluctuation in Electric Circuit.PDF