Закон розбавлення Оствальда

Вільгельм Оствальд

Зако́н розведення О́ствальда — співвідношення, що виражає залежність еквівалентної електропровідності розведеного розчину бінарного слабкого електроліту від концентрації розчину.

$\mathrm{K}\mathrm{=}\frac{c{\lambda }^2}{{\lambda }_1({\lambda }_1-\lambda )}$ $\mathrm{K}\mathrm{=}\frac{c{\alpha }^2}{(1-\alpha )}$ Якщо ступінь дисоціації нескінченно мала (слабкі електроліти), то записують $\mathrm{K}\mathrm{=}\mathrm{c}{\mathrm{\alpha }}^{\mathrm{2}}$

де К — константа дисоціації електроліту, с — концентрація, λ і λ_∞ — значення еквівалентної електропровідності відповідно при концентрації c і при нескінченному розведенні. Це співвідношення є наслідком закону діючих мас і рівності

$\frac{\lambda }{{\lambda }_1}\mathrm{=}\mathrm{\alpha },$

де α — ступінь дисоціації.

Закон розведення був виведений Вільгельмом Оствальдом у 1888 році і ним же підтверджений дослідним шляхом. Експериментальне встановлення правильності закону розведення Оствальда мало велике значення для обґрунтування теорії електролітичної дисоціації.

Див. також

• Число переносу

Джерела

• Шаблон:Глосарій термінів з хімії