Електрид

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Натрій, розчинений у рідкому амоніаку.

Електри́д (Шаблон:Lang-en) — речовина з іонною будовою, в якій в якості аніону виступає вільний електрон. Це парамагнітні комплекси лужних металів з криптандами (зазвичай) або іншими комплексоутворюючими молекулами. Першим ізольованим електридом, структура якого була встановлена за допомогою рентгенівських променів, був електрид цезію з краун-етером [Cs([18]crown-6)]A+eA.[1]

Класичний синтез електридів починається з розчинення лужного металу в рідкому амоніаку або аміні. В результаті утворюється парамагнітний та електропровідний розчин темно-синього кольору, що зумовлений сольватованими електронами:

M +nNH3>[M(NH3)n]+e

З часом цей комплекс розкладається, утворюючи амід та водень:

2[M(NH3)n]+e2MNH2+H2+(n2)NH3

Ключовим аспектом при приготуванні електридів у твердому стані є використання надлишку краун-етерів або криптандів для комплексування катіонів лужних металів.[2]

Електриди мають кристалічну структуру, що складається з полостей і каналів, де утримуються електрони. У твердому стані електриди здатні проводити електричний струм, однак ця здатність значно нижча, аніж у розчині, що підтверджує локалізацію електронів.[1]

Електриди є дуже реактивними та сильними відновниками та зазвичай розкладаються при температурі вище −40 °С. Однак у 2003 році був отриманий перший хімічно й термічно стійкий електрид [Ca24Al28O64]4+(4e-).[3]

Література

Примітки

  1. 1,0 1,1 Steven B. Dawes, Donald L. Ward, Rui He Huang, James L. Dye: First Electride Crystal Structure. In: J. Am. Chem. Soc. Band 108, 1986, S. 3535–3537.
  2. James L. Dye: Electrons as Anions. In: Science. Band 301, 2003, S. 607–608.
  3. Шаблон:Cite news