Диференціал (диференціальна геометрія)

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Інші значення

Якщо відображення, φ, переводить кожну точку многовида M у многовид N, тоді диференціал φ переводить вектори дотичного простору у кожній точці в M у дотичний простір для відповідної точки в N.

Диференціа́л (від Шаблон:Lang-la — різниця, відмінність) у математиці — лінійна частина приросту диференційовної функції або відображення. Це поняття тісно пов'язане з поняттям похідної за напрямком.

Необхідні знання

Для повного розуміння цієї статті від читача потрібні початкові уявлення про гладкі многовиди і їх дотичні простори.

Позначення

Зазвичай диференціал f позначається df. Деякі автори позначають df шрифтом прямого накреслення, бажаючи підкреслити, що диференціал є оператором. Диференціал у точці x позначається dxf, а інколи dfx або df[x]. (dxf є лінійна функція на дотичному просторі у точці x.)

Якщо v є дотичним вектором у точці x, то значення диференціала на v зазвичай позначають df(v), у цьому позначення x зайве, але позначення dxf(v), dfx(v) і df[x](v) також правомірні.

Використовується так само позначення f*; останнє зв'язане з тим, що диференціал f:MN є єдиним підняттям f на кодотичні розшарування до многовидів M і N.

Означення

Для дійснозначних функцій

Нехай M — гладкий многовид і f:M гладка функція. Диференціал f являє собою 1-форму на M, що зазвичай позначається df і визначається наступним співвідношенням

df(X)=dpf(X)=Xf,

де Xf позначає похідну f за напрямком дотичного вектора X у точці pM.

Для відображень гладких многовидів

Диференціал гладкого відображення із гладкого многовиду у многовид F:MN є відображенням між їх дотичними розшаруваннями, dF:TMTN, таким що для будь-якої гладкої функції g:N маємо

[dF(X)]g=X(gF),

де Xf позначає похідну f за напрямком X. (У лівій частині рівності береться похідна у N функції g за dF(X); у правій — в M функції gF за X).

Це поняття природним чином узагальнює поняття диференціала функції.

Пов'язані означення

  • Точка x многовиду M називається критичною точкою відображення f:MN, якщо диференціал dxf:TxMTf(x)N не є сюр'єктивним. (див. також теорема Сарда)
    • У цьому випадку f(x) називається критичним значенням f.
    • Точка yN називається регулярною, якщо вона не є критичною.
  • Гладке відображення F:MN називається субмерсією, якщо для будь-якої точки xM, диференціал dxF:TxMTF(x)N є сюр'єктивним.
  • Гладке відображення F:MN називається гладким зануренням, якщо для будь-якої точки xM, диференціал dxF:TxMTF(x)N є ін'єктивним.

Властивості

  • Диференціал композиції рівний композиції диференціалів:
    d(FG)=dFdG или dx(FG)=dG(x)FdxG

Приклади

  • Нехай у відкритій множині Ω задана гладка функція f:Ω. Тоді df=fdx, де f позначає похідну f, а dx є сталою формою, що визначається dx(V)=V.
  • Нехай у відкритій множині Ωn задана гладка функція f:Ω. Тоді df=i=1nfxidxi. Форма dxi може бути визначена співвідношенням dxi(V)=vi, для вектора V=(v1,v2,,vn).
  • Нехай у відкритій множині Ωn задано гладке відображення F:Ωm. Тоді
    dxF(v)=J(x)v,
де J(x) є матрицею Якобі відображення F у точці x.

Див. також