Гіпоеліптичний оператор

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гіпоеліптичний оператор — диференціальний оператор у частинних похідних, фундаментальний розв'язок якого належить класу C у всіх точках простору, крім початку координат.

Визначення

Нехай P(ξ) — дійсний поліном від змінних ξ=(ξ1,,ξn):

P(ξ)=|α|maαξα:=|α|maαξ1α1ξnαn,

де α=(α1,,αn)+n і |α|=α1++αn.

Узагальнена функція (x) називається фундаментальним розв'язком диференціального оператора P(D), якщо вона є розв'язком рівняння P(D)(x)=δ(x), де δ(x) — дельта-функція Дірака. Оператор P(D) називають гіпоеліптичним, якщо (x) належить класу C за всіх x0[1][2].

P(D)=|α|maαDα:=|α|maα|α|x1α1xnαn,

Визначимо відповідний диференціальний оператор:

D=(D1,,Dn),Dj=xj,j=1,,n.

де

Властивості

Як визначення гіпоеліптичного оператора часто використовують такий критерій гіпоеліптичності[1]:Шаблон:Рамка Теорема 1. Оператор P(D) є гіпоеліптичним тоді й лише тоді, коли для будь-якої відкритої ділянки Un будь-який розв'язок u(x) (узагальнена функція) рівняння

P(D)u(x)=f(x),xU,

з будь-якою правою частиною fC(U) також належить класу uC(U). Шаблон:/рамкаТакож Германдер встановив такий алгебричний критерій гіпоеліптичності[1]:Шаблон:Рамка Теорема 2. Оператор P(D) є гіпоеліптичним тоді й лише тоді, коли

P(k)(iξ)P(iξ)0, |ξ|,

для всіх k=(k1,,kn)+n, |k|1, де i — уявна одиниця. Шаблон:/рамка

Приклади

Примітки

Література