Вільна алгебра Лі

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У математичній теорії алгебр Лі вільна алгебра Лі є вільним об'єктом у категорії алгебр Лі із гомоморфізмами Лі. Виходячи з вільної алгебри, можна побудувати алгебри Лі з заданими генераторами і співвідношеннями подібно до задання групи.

Означення

Універсальна властивість

Вільною алгеброю Лі FL(X) породженою множиною X називається алгебра Лі, що задовольняє універсальну властивість:

Існує вкладення XFL(X) і якщо θ:XL є вкладенням множини X у довільну алгебру Лі L, то існує єдиний гомоморфізм алгебр Лі φ:FL(X)L, для якого φi=θ.[1]

Із універсальної властивості випливає ізоморфізм усіх вільних алгебр Лі породжених множиною X. Прямі побудови подані нижче показують існування вільних алгебр Лі.

Пряма побудова

Нехай K позначає довільне поле. Для множини X= позначимо A(X) вільну асоціативну K-алгебру породжену множиною X і i:XA(X) — відображення вкладення. На цій алгебрі можна ввести комутатор

[a,b]:=abba,a,bA(X)

і з цією операцією A(X) є алгеброю Лі. Визначимо

FL(X):={L|LA(X),i(X)L}

де перетин береться по всіх підалгебрах Лі у A(X), що містять i(X)..

FL(X) є вільною алгеброю Лі породженою множиною X.[2]

Згідно з побудовою i(X)FL(X) і i можна розглядати як вкладення XFL(X).

Альтернативна побудова Бурбакі

Бурбакі подав альтернативну конструкцію вільної алгебри Лі. Для непорожньої множини X і M(X)— то вільна магма на X і Lib(X)асоціативна алгебра із базисом M(X) із продовженням множення по лінійності. В ньому розглядається ідеал ILib(X), породжений усіма елементами виду

aa,aLib(X)
a(bc)+b(ca)+c(ab),a,b,cLib(X).

Тоді Lib(X)/I є вільною алгеброю породженою множиною X.

Приклади і властивості

  • Якщо X={x} є одноелементною множиною, то A({x}) є алгебрі многочленів від однієї змінної x. З введеним вище комутатором A({x}) є комутативною алгеброю Лі. За означенням FL({x}) є найменшою підалгеброю Лі, що містить i(x) і такою очевидно є Ki(x). Тому FL({x})K тривіальній одновимірній алгебрі Лі.

Породжуючі елементи і співвідношення

Нехай X непорожня множина. Мономом Лі називається скінченна послідовність дужок Лі з елементів X. Прикладом моному Лі може бути

[[[x1,x2],x1],[x1,x3]],x1,x2,x3X,

Словом Лі називається скінченна лінійна комбінація мономів Лі. Наприклад

7[[[x1,x2],x1],[x1,x3]][[[[x1,x1],x1],x1],x2],x1,x2,x3X.

Для множини R слів Лі у множині X позначимо RFL(X) найменший ідеал, що містить множину RFL(X). Тоді факторалгебра Лі

L(X;R):=FL(X)/R

є заданою породжуючою множиною X і співвідношеннями R.

Приклади

  • L(X;)=FL(X), оскільки ідеалом у цьому випадку є {0}.
  • Нехай елементами R є всі вирази виду [x1,x2],x1,x2X. Тоді L(X;R) є комутативною алгеброю для якої елементи X утворюють базис векторного простору.
  • Нехай маємо множину X={e1,,en,h1,,hn,f1,,fn} і Ai,j деякі цілі константи, менші або рівні 0 для різних індексів.
Нехай R породжена елементами
[hi,hj]
[hi,ej]Ai,jej
[hi,fj]+Ai,jfj
[ei,fi]hi
[ei,fj]   для   i=j
[ei,[ei[[ei,ej]]]   для i=j і 1Ai,j входжень елементів ei
[fi,[fi[[fi,fj]]]   для i=j і 1Ai,j входжень елементів fi
Дані співвідношення називаються співвідношеннями Серра. Якщо Ai,j є коефіцієнтами матриці Картана то L(X;R) є скінченновимірною напівпростою алгеброю Лі з даною матрицею Картана. Ці співвідношення таким чином використовуються для доведення існування напівпростих алгебр Лі для будь-якої системи коренів.[4]. Для більш загального типу матриць ці ж співвідношення використовуються для означення алгебр Каца — Муді.

Примітки

Шаблон:Reflist

Див. також

Література

  1. Roger Carter: Lie Algebras of Finite and Affine Type, Cambridge studies in advanced mathematics 96 (2005), ISBN 978-0-521-85138-1, Теорема 9.9
  2. Roger Carter: Lie Algebras of Finite and Affine Type, Cambridge studies in advanced mathematics 96 (2005), ISBN 978-0-521-85138-1, Розділ 9.3: Free Lie algebras
  3. Roger Carter: Lie Algebras of Finite and Affine Type, Cambridge studies in advanced mathematics 96 (2005), ISBN 978-0-521-85138-1, Теорема 9.10
  4. Roger Carter: Lie Algebras of Finite and Affine Type, Cambridge studies in advanced mathematics 96 (2005), ISBN 978-0-521-85138-1, Beispiel 9.12