Теорема Кіршбрауна

Теорема Кіршбрауна про продовження (іноді називають теоремою Валентайна) — теорема про існування продовження ліпшицевої функції, визначеної на підмножині евклідового простору, на весь простір.

Формулювання

Нехай $S$ — довільна підмножина евклідового простору ${ℝ}^n$, тоді довільне коротке відображення $f:S\to {ℝ}^m$ можна продовжити до короткого відображення $\overline{f}:{ℝ}^n\to {ℝ}^m$; інакше кажучи, існує коротке відображення $\overline{f}:{ℝ}^n\to {ℝ}^m$ таке, що $\overline{f}{|}_S=f$.

Варіації та узагальнення

• Природно узагальнюється на:
  • відображення з підмоножини гільбертового простору в гільбертів простір;
  • відображення з підмоножини гіперболічного простору у гіперболічний простір тієї ж кривини
• Аналогічний результат для відображення між сферами хибний, проте теорема залишається істинною для:
  • відображення з підмоножини сфери в півсферу тієї ж кривини;
  • відображення з підмоножини сфери у сферу тієї ж кривини не меншої розмірності.
• Аналогічний результат для банахових просторів є хибним.

Метрична геометрія

• Узагальнення теореми Кіршбрауна на метричні простори дали Ленг та Шредер.
• Будь-яке коротке відображення на підмножині довільного метричного простору зі значеннями в ін'єктивному просторі допускає коротке продовження на весь простір. Це дає інше узагальнення теореми на метричні простори. До ін'єктивних просторів належать дійсні прямі та метричні дерева, а також $L^{\mathrm{\infty }}$-простори.
• Для метричних просторів із властивістю подвоєння виконується слабкий варіант теореми Кіршбрауна. А саме, якщо $X$ — метричний простір із властивістю подвоєння та $A\subset X$ і $V$ — банахів простір, то будь-яке $L$-ліпшицеве відображення $A\to V$ продовжується до $C\cdot L$-ліпшицевого відображення $X\to V$, де стала $C$ залежить лише від параметра у властивості подвоєння.

Історія

Доведено в дисертації Мойжеша Кіршбрауна (захищено 1930). Пізніше цю теорему передовів Фредерік Валентайн.

Див. також

• Теорема Тітце про продовження