Опуклий аналіз

Матеріал з testwiki
Версія від 16:13, 27 квітня 2022, створена imported>Lxlalexlxl (Література)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
3-вимірний опуклий многогранник. Опуклий аналіз включає не тільки вивчення опуклих підмножин евклідових просторів, але й вивчення опуклих функцій на абстрактних просторах.

Опуклий аналіз — це гілка математики, присвячена вивченню властивостей опуклих функцій і опуклих множин, часто застосовується в опуклому програмуванні, підгалузі теорії оптимізації.

Опуклі множини

Опукла множина — це множина CX для деякого векторного простору X, така що для будь-яких x,yC і λ[0,1]Шаблон:Sfn

λx+(1λ)yC.

Опукла функція

Опукла функція — це будь-яка розширена дійснозначна функція f:X{±}, яка задовольняє нерівності Єнсена, тобто, для будь-яких x,yX і будь-якого λ[0,1]

f(λx+(1λ)y)λf(x)+(1λ)f(y)Шаблон:Sfn.

Еквівалентно, опуклою функцією є будь-яка (розширена) дійснозначна функція, така що її надграфік

{(x,r)X×𝐑:f(x)r}

є опуклою множиноюШаблон:Sfn.

Опукле спряження

Опукле спряження розширеної (не обов'язково опуклої) функції f:X{±} — це функція f*:X*{±}, де X* — спряжений простір простору XШаблон:Sfn, така що

f*(x*)=supxX{x*,xf(x)}.

Подвійне спряження

Подвійне спряження функції f:X{±} — це спряження спряження, що зазвичай записують як f**:X{±}. Подвійне спряження корисне, коли потрібно показати, що виконується сильна або слабка двоїстість (за допомогою Шаблон:Не перекладено).

Для будь-кого xX нерівність f**(x)f(x) випливає з нерівності Фенхеля. Для Шаблон:Не перекладено f = f** тоді й лише тоді, коли f опукла і напівнеперервна знизу за теоремою Фенхеля — МороШаблон:SfnШаблон:Sfn.

Опукла мінімізація

(Пряма) задача опуклого програмування, це задача вигляду

infxMf(x)

така що f:X{±} є опуклою функцією, а MX є опуклою множиною.

Двоїста задача

Принцип двоїстості в оптимізації стверджує, що задачу оптимізації можна розглядати з двох точок зору як пряму задачу або двоїсту задачу.

Загалом, якщо дано Шаблон:Не перекладено[1] відокремлюваних локально опуклих просторів (X,X*) та функцію f:X{+}, можна визначити пряму задачу як знаходження такого x^, що f(x^)=infxXf(x). Іншими словами, f(x^) — це інфімум (точна нижня границя) функції f.

Якщо є обмеження, їх можна вбудувати у функцію f, якщо покласти f~=f+Iconstraints, де I — Шаблон:Не перекладено. Нехай тепер F:X×Y{+} (для іншої двоїстої пари (Y,Y*)) — Шаблон:Не перекладено, така що F(x,0)=f~(x)Шаблон:Sfn.

Двоїста задача для цієї функції збурення відносно вибраної задачі визначається як

supy*Y*F*(0,y*)

де F* — опукле спряження за обома змінними функції F.

Розрив двоїстості — це різниця правої та лівої частин нерівності

supy*Y*F*(0,y*)infxXF(x,0),

де F* — опукле спряження від обох змінних, а sup означає супремум (точна верхня границя)Шаблон:SfnШаблон:SfnШаблон:SfnШаблон:Sfn .

supy*Y*F*(0,y*)infxXF(x,0).

Цей принцип збігається зі слабкою двоїстістю. Якщо обидві сторони рівні, кажуть, задача задовольняє умовам сильної двоїстості.

Існує багато умов для сильної двоїстості, такі як:

Двоїстість Лагранжа

Для опуклої задачі мінімізації з обмеженнями-нерівностями

minxf(x) за умов gi(x)0 для i = 1, …, m .

двоїстою задачею Лагранжа буде

supuinfxL(x,u) за умов ui(x)0 для i = 1, …, m ,

де цільова функціяL(x,u) є двоїстою функцією Лагранжа, визначеною так:

L(x,u)=f(x)+j=1mujgj(x)

Примітки

Шаблон:Примітки

Література

Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Розділи математики

  1. Двоїста пара — це трійка (X,X*,,), де X — векторний простір над полем F, X* — множина всіх лінійних відображень ϕ:XF, а третій елемент — білінійна форма X*×XF:(ϕ,x)ϕ(x).