Тригамма-функція

Матеріал з testwiki
Версія від 07:02, 3 квітня 2022, створена imported>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тригамма-функція дійсного аргументу x

Трига́мма-фу́нкція в математиці є другою з полігамма-функцій. Її позначають ψ1(z) і визначають як

ψ1(z)=d2dz2lnΓ(z),

де Γ(z) — гамма-функція[1]. З цього визначення випливає, що

ψ1(z)=ddzψ(z),

де ψ(z) — дигамма-функція (перша з полігамма-функцій)[2].

Тригамма-функцію можна також визначити через суму такого ряду:

ψ1(z)=n=01(z+n)2,

звідки видно, що вона є окремим випадком дзета-функції Гурвіца,

ψ1(z)=ζ(2,z).

Ці формули істинні, коли z0,1,2,3, (у зазначених точках функція Шаблон:Nobr має квадратичні сингулярності, див. графік функції).

Існують також інші позначення для ψ1(z), використовувані в літературі:

ψ(z),ψ(1)(z).

Іноді термін «тригамма-функція» застосовують для функції F(z)=ψ1(z+1)[1].

Інтегральні подання

Використовуючи подання у вигляді ряду, а також формулу для суми членів геометричної прогресії, можна отримати таке подвійне інтегральне подання:

ψ1(z)=010yxz1y1xdxdy.

За допомогою інтегрування за частинами виходить таке одинарне подання:

ψ1(z)=01xz1lnx1xdx.

Використовується також інше подання, яке можна отримати з попереднього заміною x = e—t:

ψ1(z)=0ezt1etdt.

Інші формули

Тригамма-функція задовольняє рекурентне співвідношення[2]

ψ1(z+1)=ψ1(z)1z2,

а також формулу доповнення

ψ1(1z)+ψ1(z)=π2sin2(πz).

Для тригамма-функції кратного аргументу існує така властивість[2]:

ψ1(kz)=1k2n=0k1ψ1(z+nk).

Наведемо також асимптотичний розклад із використанням чисел Бернуллі:

ψ1(z+1)=1z12z2+k=1B2kz2k+1.

Часткові значення

Нижче наведено часткові значення тригамма-функції:

ψ1(14)=π2+8G,
ψ1(13)=23π2+33Cl2(23π),
ψ1(12)=12π2,
ψ1(23)=23π233Cl2(23π),
ψ1(34)=π28G,
ψ1(1)=16π2,

де G — стала Каталана, а Cl2(θ) — функція Клаузена, пов'язана з уявною частиною дилогарифма через

Cl2(θ)=Im[Li2(eiθ)].

Використовуючи формулу кратного аргументу і формулу доповнення, a також зв'язок ψ1(18) з функцією Клаузена[3][4], маємо:

ψ1(16)=2π2+153Cl2(23π),
ψ1(56)=2π2153Cl2(23π),
ψ1(18)=(2+2)π2+4(42)G+162Cl2(π4),
ψ1(38)=(22)π24(4+2)G+162Cl2(π4),
ψ1(58)=(22)π2+4(4+2)G162Cl2(π4),
ψ1(78)=(2+2)π24(42)G162Cl2(π4).

Для значень за межами інтервалу 0<z1 можна використати рекурентне співвідношення, наведене вище. Наприклад,

ψ1(54)=π2+8G16,
ψ1(32)=12π24,
ψ1(2)=16π21.

Див. також

Примітки

Шаблон:Reflist

Посилання

Шаблон:Бібліоінформація

  1. 1,0 1,1 Шаблон:MathWorld
  2. 2,0 2,1 2,2 Шаблон:MathWorld
  3. C.C. Grosjean, Formulae concerning the computation of the Clausen integral Cl2(θ), J. Comp. Appl. Math. 11 (1984) 331—342
  4. P.J. de Doelder, On the Clausen integral Cl2(θ) and a related integral, J. Comp. Appl. Math. 11 (1984) 325—330