Оператор Гільберта — Шмідта

Матеріал з testwiki
Версія від 22:51, 9 березня 2025, створена imported>Олюсь
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Оператор Гільберта — Шмідта — це обмежений оператор A на гільбертовому просторі H зі скінченною нормою Гільберта — Шмідта, тобто для якого існує такий ортонормований базис {ei:iI} в H, що

iIAei2<.[1][2]

Якщо це виконується в якомусь ортономованому базисі, то це виконується в будь-якому ортонормованому базисі.

Скалярний добуток Гільберта — Шмідта

Нехай A і B — два оператори Гільберта — Шмідта. Скалярний добуток Гільберта — Шмідта визначається як

A,BHS=trATB=iIAei,Bei.

де tr позначає слід оператора. Індукована таким скалярним добутком норма називається нормою Гільберта — Шмідта:

AHS2=iIAei2.

Це визначення не залежить від вибору ортонормованого базису і аналогічне нормі Фробеніуса для операторів у скінченновимірному векторному просторі.

Властивості

Оператори Гільберта — Шмідта утворюють двосторонній *-ідеал у банаховій алгебрі обмежених операторів на H. Оператори Гільберта — Шмідта утворюють замкнуту в топології, індукованій нормою на H, множину тоді і тільки тоді, коли H скінченновимірний. Вони також утворюють гільбертів простір. Можна показати, що він природно ізоморфний тензорному добутку гільбертових просторів

H*H,

де H* — простір, спряжений до H.[3]

Примітки

Шаблон:Примітки

Джерела

Шаблон:Алгебра-доробити Шаблон:Функційний аналіз