Комбінаторна геометрія

Матеріал з testwiki
Версія від 17:02, 13 грудня 2024, створена imported>MonxBot (Прибрано позиційні параметри з шаблонів '{{Cite...' (див. Довідка:Помилки_CS1#param_unknown_empty) за запитом на ЗДБ.)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кубічне гранецентроване пакування

Комбінаторна або дискретна геометрія — розділ геометрії, в якому вивчаються комбінаторні властивості геометричних об'єктів та пов'язані з ними конструкції. У комбінаторній геометрії розглядають скінченні і нескінченні дискретні множини або структури базових однотипних геометричних об'єктів (точок, прямих, кіл, многокутників, тіл з однаковим діаметром, цілочисельних ґраток тощо) і ставлять питання, пов'язані з властивостями різних геометричних конструкцій з цих об'єктів або на цих структурах. Проблеми комбінаторної геометрії простягаються від конкретних «предметно»-комбінаторних питань (хоча і не завжди з простими відповідями) — замощення, пакування кіл на площині, формула Піка — до питань загальних і глибоких — гіпотеза Борсука, проблема Нельсона — Ердеша — Гадвігера.

Історія

Хоча многогранники, замощення і пакування куль досліджувалися ще Кеплером і Коші, сучасна комбінаторна геометрія почала формуватися в кінці 19-го століття. Одними з перших завдань були: щільність пакування кіл Шаблон:Нп, проективна конфігурація Шаблон:Нп, геометрія чисел Мінковського і проблема чотирьох фарб Шаблон:Нп).

Приклади задач

Уявлення про діапазон задач комбінаторної геометрії дають такі приклади.

Ромботришестикутне пакування куль, одне з 11 можливих симетричних пакувань
Вісім точок в загальному положенні, для яких немає опуклого п'ятикутника
  • Задача зі щасливим кінцем стверджує, що в будь-якій достатньо великій множині точок у загальному положенні на площині можна знайти nточок, які є вершинами опуклого многокутника. Гіпотезу Ердеша — Секереша про найменше число точок, які обов'язково містять опуклий n-кутник, на сьогодні не доведено. Дана задача є також завданням теорії Рамсея.
  • Гіпотеза Борсука стверджує, що будь-яке тіло діаметра d в n-вимірному евклідовому просторі можна розбити на n+1 частину так, що діаметр кожної частини буде меншим, ніж d. Цю гіпотезу було доведено для розмірностей 2 і 3, але спростовано для просторів більшої розмірності. За відомою сьогодні оцінкою вона не правильна для просторів розмірності 64 і більше[2].
  • Задача Данцера — Ґрюнбаума полягає в пошуку скінченної множини з якомога більшої кількості точок у багатовимірному просторі, між якими можна побудувати тільки гострі кути.

Див. також

Примітки

Шаблон:Примітки

Посилання