Розв'язна алгебра Лі

Матеріал з testwiki
Версія від 13:05, 26 березня 2022, створена imported>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

В математиці, алгебра Лі 𝔤 називається розв'язною похідний ряд стає нульовим починаючи з деякого члена. Похідною алгеброю Лі називається підалгебра в 𝔤, що позначається як

[𝔤,𝔤]

і елементами якої за означенням є дужки Лі всеможливих пар елементів з 𝔤. Похідним рядом називається послідовність підалгебр

𝔤[𝔤,𝔤][[𝔤,𝔤],[𝔤,𝔤]][[[𝔤,𝔤],[𝔤,𝔤]],[[𝔤,𝔤],[𝔤,𝔤]]]...

Елементи цього ряду також позначаються Dk𝔤 де D0𝔤=𝔤 і Dk+1𝔤=[Dk𝔤,Dk𝔤].

Якщо для деякого k виконується Dk𝔤={0}, то алгебра Лі називається розв'язною.[1]

Максимальна розв'язна підалгебра називається підалгеброю Бореля. Найбільший розв'язний ідеал алгебри Лі називається радикалом.

Означення

Нехай 𝔤 — скінченновимірна алгебра Лі над полем [[Характеристика (алгебра)|характеристики Шаблон:Math]]. Тоді твердження нижче є еквівалентними і можуть бути використані як означення:

𝔤=𝔞0𝔞1...𝔞r=0,i[𝔞i,𝔞i]𝔞i+1.
𝔤=𝔞0𝔞1...𝔞n=0,idim𝔞i/𝔞i+1=1,
і 𝔞i+1 є ідеалом в 𝔞i.[3] Ця послідовність називається елементарною послідовністю.
  • (vi) Існує скінченна послідовність підалгебр 𝔤i алгебри 𝔤 для яких,
𝔤=𝔤0𝔤1...𝔤r=0, і 𝔤i+1 є ідеалом 𝔤i і до того ж 𝔤i/𝔤i+1 є комутативною алгеброю Лі.[4]

Приклади

  • Напівпроста алгебра Лі ніколи не є розв'язною.[6]
  • Будь-яка абелева алгебра Лі є розв'язною.
  • Будь-яка нільпотентна алгебра Лі є розв'язною.
  • Якщо V є скінченновимірним векторним простором над полем K і F={Vi}повний прапор векторних підпросторів. Підалгебра 𝔟(F)={x𝔤𝔩(V)|xViVi,Vi} алгебри glk є розв'язною алгеброю Лі. Якщо на просторі V ввести базис, що узгоджується з F то елементи алгебри 𝔟(F) визначаються верхніми трикутними матрицями. Алгебра верхніх трикутних матриць над полем K розмірності n позначається 𝔱(n,K). Якщо K — алгебраїчно замкнуте поле характеристики 0 то довільна розв'язна скінченновимірна алгебра Лі над полем K ізоморфна підалгебрі алгебри 𝔱(n,K).

Властивості

  • Підалгебра Лі, факторалгебра і розширення розв'язної алгебри Лі є розв'язними алгебрами Лі.
  • Розв'язна ненульова алгебра Лі має ненульовий абелевий ідеал, останній ненульовий член в похідному ряді.[8]
  • Образ розв'язної алгебри Лі при гомоморфізмі є розв'язною алгеброю Лі.[8]
  • Якщо 𝔞 є розв'язним ідеалом в 𝔤 і алгебра 𝔤/𝔞 є розв'язною, то і алгебра 𝔤 є розв'язною.[8]
  • Якщо 𝔤 є скінченновимірною, тоді існує єдиний розв'язний ідеал 𝔯𝔤, що містить всі розв'язні ідеали алгебри 𝔤. Цей ідеал називається радикалом алгебри 𝔤 і позначається rad𝔤.[8] Радикали мають важливе значення в теорії скінченновимірних алгебр Лінад полями характеристики 0 оскільки в цьому випадку довільна алгебра Лі є напівпрямою сумою свого радикала, що є розв'язною алгеброю Лі і деякої напівпростої алгебри Лі. Тому класифікація алгебр Лі зводиться до класифікації напівпростих алгебр Лі і розв'язних алгебр Лі. Проте завдання класифікації скінченновимірних розв'язних алгебр Лі є набагато складнішим, ніж класифікація напівпростих алгебр.
  • Якщо 𝔞,𝔟𝔤 є розв'язними ідеалами, то таким є і ідеал 𝔞+𝔟.[6]
  • Розв'язна алгебра Лі 𝔤 має єдиний найбільший нільпотентний ідеал 𝔫, що є множиною елементів X𝔤 для яких adX є нільпотентним відображенням. Розв'язна алгебра Лі розкладається на напівпряму суму цього ідеалу і деякої абелевої підалгебри. Якщо Шаблон:Mvar є диференціюванням на 𝔤, то D(𝔤)𝔫.[9]

Цілком розв'язні алгебри Лі

Алгебра Лі 𝔤 називається цілком розв'язною якщо для неї існує елементарна послідовність ідеалів у 𝔤 від 0 до 𝔤. Скінченновимірна нільпотентна алгебра Лі є цілком розв'язною і цілком розв'язна алгебра Лі є розв'язною. Над алгебраїчно замкнутим полем розв'язна алгебра Лі є цілком розв'язною, натомість, наприклад 3-вимірна дійсна алгебра Лі групи евклідових ізометрій площини є розв'язною але не цілком розв'язною. Ця алгебра є ізоморфною матричній алгебрі

X=(0θxθ0y000),θ,x,y.

Розв'язна алгебра Лі 𝔤 над полем є цілком розв'язною тоді і тільки тоді коли всі власні значення adX належать k для всіх X в 𝔤.[8]

Див. також

Посилання

Примітки

Шаблон:Reflist

Література