Проблема трійок Буля — Піфагора

Матеріал з testwiki
Версія від 13:29, 7 квітня 2024, створена imported>Binc (Коректура)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рональд Грем разом із Ердешем сформулював проблему трійок Буля — Піфагора в публікації 1980 року

Проблема трійок Буля — Піфагора полягає у відповіді на питання, чи можна поділити множину натуральних чисел {1,2,3,...} на дві частини так, щоб у кожній частині не було жодної піфагорової трійки. Шаблон:Не перекладено, Олівер Кульман та Шаблон:Не перекладено 2016 року довели, що це можливо лише для 7824 і менших чисел. Для множини з 7825 чисел і більше такий поділ неможливий. Іншими словами, серед 7825 натуральних чисел {1,2,3,...,7825}, розфарбованих у два кольори, завжди знайдеться монохроматична трійка a, b і c що a2+b2=c2.

У стислій формі результат записується через число Радо для рівняння Піфагора: R2(a2+b2=c2)=7825.

Проблема

Шаблон:Не перекладено

Проблема трійок Буля — Піфагора виникла в теорії Ремзі, головним мотивом якої є заперечення абсолютного хаосу в достатньо великих системах[1][2]. Проблема стосується питання, чи можна поділити множину натуральних чисел {1,2,3,...} на дві частини так, щоб кожна частина не мала жодної піфагорової трійки, тобто таких a, b і c що a2+b2=c2. У термінах фарбування чисел проблема виглядає так: чи можна розфарбувати натуральні числа у два кольори щоби жодна піфагорова трійка не була монохроматичною. Основні роботи теорії Ремзі, що пов'язані з проблемою трійок Буля — Піфагора, включають теореми Шаблон:Не перекладено, ван дер Вардена та Шаблон:Не перекладено[3].

У 1980-х Рональд Грем запропонував приз у розмірі 100 доларів тому, хто розв'яже цю проблему [4]. У 2007—2008 роках він нагадав, що проблема була сформульована ще в його публікації разом із Палом Ердешем 1980 року[1], зазначив про обмаль даних, щоб вирішити проблему в той чи інший спосіб, і за Ердешевою традицією пообіцяв премію (250 дол.) за результат[5][6].

N=1344,1514

У грудні 2008 року Джошуа Купер і Кріс Пойрел надрукували перший приклад розподілу множини натуральних чисел {1,2,3,...,1344} на дві частини так, що кожна частина не мала жодної піфагорової трійки. На обчислення пішло сотні годин процесорного часу. Результат було представлено у вигляді панелі 53×25+19 чорних і білих квадратиків. Квадратик із координатами (p,q) задавав колір числа n=25q+p. Числа збільшувались знизу до гори, потім зліва направо[7][8].

2012 року Вільям Кей застосував Шаблон:Не перекладено Робіна Мосера та Шаблон:Не перекладено та знайшов розв'язок проблеми трійок для множини {1,2,3,...,1514}[9].

R2(a2+b2=c2)>6500

У травні 2015 року Келлен Маєрс і Дорон Зілбергер оприлюднили роботу зі втілення алгоритму здійсненності булевих формул (SAT) для обчислення чисел Радо, зокрема, для проблеми трійок Буля — Піфагора. Вони запровадили поняття дійсного розфарбовуванняШаблон:Refn, яке дає можливість знайти нижню межу для числа Радо. У результаті комп'ютерних обчислювань Маєрс і Зілбергер знайшли, що число Радо R2(a2+b2=c2)>6500, та опублікували сертифікат існування дійсного розфарбовування множини {1,2,3,...,6500} у трьох формах:

  1. Рядок довжиною 6500 з елементів {0,1} для позначення кольору всіх чисел у послідовності.
  2. Два списки чисел, що показує, у яку з двох частин потрапило кожне число під час розбивки.
  3. Панель 70×92+60 червоних і синіх квадратиків, в якій нумерація квадратиків збільшується зліва направо, потім зверху донизу[10].

У наведеній нижче візуалізаційній панелі червоний колір замінено на жовтий.

N=7664

У травні 2015 року Джошуа Купер і Ральф Оверстріт розфарбували двома кольорами 7664 натуральних чисел {1,2,3,...,7664} так, що всі піфагорові трійки були різнокольоровими [11].

N=7824;R2(a2+b2=c2)=7825

Марійн Гейле, Олівер Кульман та Віктор Марек у травні 2016 року вирішили проблему трійок Буля — Піфагора за допомогою теореми 1.

Теорема

Теорема 1. Множину натуральних чисел {1,2,3,...,7824} можна поділити на дві частини так, щоб кожна частина не мала жодної піфагорової трійки, але це не можливо для {1,2,3,...,7825}.

Доведення

Доведенням першого твердження теореми став позитивний приклад розфарбування двома кольорами 7824 натуральних чисел. Приклад проілюстровано панеллю 100×78+24 квадратиків трьох класів: двох пофарбованих і нефарбованого. До нефарбованого класу належать числа, що не входять до жодної піфагорової трійки, та деякі числа з трійок, чий колір не має значення. Нижній рядок у панелі займають числа {1,2,3,...,100}, над ним — {101,...,200} і так далі до верхнього рядка {7801,...,7824}.


Науковці провели попередній аналіз усіх 278253,6102355 варіантів розфарбування 7825 чисел та зменшили обсяг доведення другого твердження теореми до близько трильйона (1012) здебільшого досить складних варіантів. Теорема була доведена шляхом перебору всіх знайдених варіантів, використовуючи розв'язувач класу SAT Solver на 800 ядерному суперкомп'ютері Stampede у Шаблон:Не перекладено протягом двох днів. Розв'язувач задіяв парадигму cube-and-conquer (C&C) і спочатку розділяв задачу на мільйон підзадач (cubes). На другій фазі підзадачі розв'язували методом CDCL solverШаблон:Refn, що також має назву conquer solver.

Розмір файлу з доказами у форматі DRAT Шаблон:Refn сягнув 200 терабайтів. Із нього було виготовлено й заархівовано сертифікат розміром 68 гігабайтів. Для 7824 натуральних чисел існує декілька розв'язків проблеми, але для 7825 розв'язку не знайдено[12][13].

У термінології теорії Рамсея автори знайшли дійсне розфарбування для N=7824 і довели, що число Радо для рівняння Піфагора у випадку двох кольорів дорівнює 7825, або стисло: R2(a2+b2=c2)=7825Стаття Марійн Гейле, Олівера Кульмана та Віктора Марека була обрана для доповіді на конференції SAT 2016, що відбулася в Бордо (Франція) в липні 2016 року, та була визнана найкращою роботою[14][15].

Висвітлення та обговорення

Марійн Гейле зробив вебсторінку з поясненнями роботи для пересічних відвідувачів і лінками на файли з результатами[13]. На сторінці зібрані десятки посилань на публікації в ЗМІ та фахових виданнях, у тому числі в Nature[4] і Шпіґель[16], і соціальних мережах. Найзагальнішим постало питання, чи можна суперкомп'ютерні рішення взагалі вважати математикою?

Гейле зі співавторами намагалися знайти особливість знайденого числа 7825, але його сенс залишився незрозумілим[17].

Див. також

Коментарі

Шаблон:Reflist

Примітки

Шаблон:Reflist