Йозеф Стефан

Матеріал з testwiki
Версія від 11:48, 20 квітня 2024, створена imported>Alessot
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Науковець Йозеф Стефан (Шаблон:Lang-de; 24 травня 1835, Санкт-Пельтен — 7 січня 1893, Відень) — австрійський фізик і математик. Член Австрійської академії наук (1865).

Біографія

Стефан народився в Санкт-Пельтені в сім'ї етнічних словенців. Закінчив гімназію в Клагенфурті і подумував про вступ до орден бенедиктинців, однак вирішив займатися фізикою та математикою і вступив до Віденського університету, який закінчив у 1857 році. Згодом викладав в університеті (з 1863 — професор кафедри вищої математики і фізики), був директором Інституту експериментальної фізики (з 1866), ректором університету (1876 — 1877 рр. ), віце-президентом Австрійської академії наук.

Ім'я Стефана носить найбільший дослідний інститут в Словенії.

Зображено на австрійській поштовій марці 1985 року.

Наукова діяльність

Відомий своїми роботами по різних областях фізики — кінетичної теорії газів, теорії теплового випромінювання, оптиці, акустиці, електромагнетизм у та ін. Вивчав дифузію і теплопровідність газів, отримав коефіцієнти теплопровідності багатьох з них. В 1879 році шляхом вимірювання тепловіддачі платинового дроту при різних температурах, встановив пропорційність випромінюваної нею енергії четвертого ступеня абсолютної температури. Використовуючи цю закономірність, вперше дав достовірну оцінку температури поверхні Сонця — близько 6000 градусів. Теоретичне обґрунтування цього закону, відомого як закон Стефана — Больцмана, було дано в 1884 році учнем Стефана Людвігом Больцманом.

Закон Стефана-Больцмана дає залежність енергії випромінювання з одиниці площі поверхні в одиницю часу від ефективної температури тіла, що випромінює.

У математиці відомі задача Стефана і зворотна задача Стефана з рухомої кордоном в теорії диференціальних рівнянь з частковими похідними.

Загальний вигляд

Загальна енергія теплового випромінювання визначається як:

F=σT4,

де F — потужність на одиницю площі поверхні випромінювання, а

σ=2π5k415c2h35,6704108 Вт/(м²·К4) — стала Стефана—Больцмана.

Доведення закону

Інтенсивність випромінювання енергії абсолютно чорним тілом в залежності від частоти випромінювання визначається законом Планка як:

B(ν,T)=2hν3c21ehνkT1,
де

Потік випромінювання визначається через інтенсивність як F(ν,T)=πB(ν,T). Відповідно, щоб визначити повну енергію випромінену на всіх частотах, потрібно проінтегрувати вираз для потоку випромінювання в межах всіх можливих значень частоти:

F(T)=0πB(ν,T)dν=02πhν3c21ehνkT1dν=2πhc2(kTh)40x3ex1dx,
де виконано заміну змінної інтегрування ν=kTxh й відповідно dν=kThdx.

Отриманий інтеграл є табличним й дорівнює π415, тому:

F(T)=2hπ515c2(kTh)4=2π5k415c2h3T4=σT4,
де σ є сталою Стефана-Больцмана

Примітки

Шаблон:Reflist

Джерела

Посилання

Шаблон:Ci

Шаблон:Бібліоінформація