Обертова система відліку

Матеріал з testwiki
Версія від 06:57, 14 лютого 2022, створена imported>TohaomgBot (Перекладено дати в примітках з англійської на українську)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Оберто́ва систе́ма ві́дліку — це особливий випадок неінерційної системи відліку, яка обертається щодо інерційної системи відліку. Повсякденним прикладом обертової системи відліку є поверхня Землі.

Сили інерції

Шаблон:Main Неінерційна система відліку проявляє фіктивні сили. Обертова система відліку характеризується трьома такими силами:

і, для нерівномірно обертових систем відліку,

Зіставлення обертових систем до стаціонарних систем

Наступне це виведення формул для прискорення а також фіктивних сил в обертовій системі відліку. Спочатку розглядаємо зв'язок між координатами частинки в обертовій системі відліку та її координатами в інерційній (стаціонарній) системі відліку. Тоді, беручі похідну, отримуємо формули, які пов'язують швидкість частинки, що спостерігається у цих системах відліку, і прискорення стосовно двох систем відліку. Використовуючи прискорення, через порівняння другого закону Ньютона сформульованого в обох системах відліку визначаємо фіктивні сили.

Зв'язок між позиціями в обох системах відліку

Для отримання сил інерції корисно вміти конвертувати координати (x,y,z) обертової системи відліку у координати (x,y,z) інерційної системи відліку з тим самим початком координат і навпаки. Якщо обертання відбувається щодо осі z з кутовою швидкістю Ω і дві системи збігаються у час t=0, перетворення з обертових координат у інерційні координати можна записати як:

x=xcos(θ(t))ysin(θ(t))
y=xsin(θ(t))+ycos(θ(t))

тоді як зворотнє перетворення

x=xcos(θ(t))ysin(θ(t))
y=xsin(θ(t))+ycos(θ(t))

Результат можна отримати з матриці повороту.

Введемо одиничні вектори ı^, ȷ^, 𝒌^, що представлятимуть стандартні одиничні базисні вектори обертової системи відліку. Далі знайдемо часову похідну цих одиничних векторів у обертовій системі відліку. Припустимо, що системи відліку вирівняні в час t = 0 і z-вісь є віссю обертання. Тоді для обертання проти годинникової стрілки на кут Ωt:

ı^(t)=(cosθ(t), sinθ(t))

де (x, y) компоненти виражені у стаціонарну систему відліку. Так само,

ȷ^(t)=(sinθ(t), cosθ(t)) .

Отже, часова похідна цих векторів, що обертаються без зміни величини, становить

ddtı^(t)=Ω(sinθ(t), cosθ(t))=Ωȷ^ ;
ddtȷ^(t)=Ω(cosθ(t), sinθ(t))=Ωı^ ,

де Ωddtθ(t). Цей результат також можна отримати через векторний добуток з вектором обертання Ω, який спрямований уздовж осі обертання z, Ω=(0, 0, Ω), а саме,

ddt𝒖^=Ω×𝒖^ ,

де 𝒖^ це або ı^, або ȷ^.

Часові похідні в двох системах відліку

Ми ввели вектори ı^, ȷ^, 𝒌^, які представляють стандартні одиничні базисні вектори в обертовій системі відліку. По мірі обертання вони залишатимуться нормалізованими. Якщо ми дозволимо їм обертатись зі швидкістю Ω щодо осі Ω, тоді кожен одиничний вектор 𝒖^ обертової системи відліку кориться такому рівнянню:

ddt𝒖^=Ω×𝒖^ .

Далі, якщо ми маємо вектор-функцію 𝒇,

𝒇(t)=fx(t)ı^+fy(t)ȷ^+fz(t)𝒌^ ,

і ми хочемо дослідити її першу похідну, то ми отримуємо (використовуючи правило добутку):[1][2]

ddt𝒇=dfxdtı^+dı^dtfx+dfydtȷ^+dȷ^dtfy+dfzdt𝒌^+d𝒌^dtfz
=dfxdtı^+dfydtȷ^+dfzdt𝒌^+[Ω×(fxı^+fyȷ^+fz𝒌^)]
=(d𝒇dt)r+Ω×𝒇(t) ,

де (d𝒇dt)r є швидкістю зміни 𝒇, як це видно з обертової системи координат. Скорочено диференціювання можна виразити як:

ddt𝒇=[(ddt)r+Ω×]𝒇 .

Цей результат відомий як транспортна теорема у аналітичній динаміці і також іноді згадувана як базове кінематичне рівняння.[3]

Зв'язок між векторами швидкостей в двох системах відліку

Вектор швидкості об'єкта це часова похідна позиції об'єкта або

𝐯 =def d𝐫dt

Часова похідна позиції 𝒓(t) в обертовій системі відліку має дві складові, одну з явної залежності внаслідок руху самої частинки, другу з власного обертання системи відліку. Застосовуючи результат попереднього підрозділу до зміщення 𝒓(t), швидкості у двох системах відліку пов'язані таким рівнянням

𝐯𝐢 =def d𝐫dt=(d𝐫dt)r+Ω×𝐫=𝐯r+Ω×𝐫 ,

де індекс i позначає інерційну систему відліку, а r — обертову систему відліку.

Зв'язок між прискореннями у двох системах відліку

Прискорення є другою похідною по часу від позиції або перша похідна по часу від швидкості

𝐚i =def (d2𝐫dt2)i=(d𝐯dt)i=[(ddt)r+Ω×][(d𝐫dt)r+Ω×𝐫] ,

де індекс i позначає інерційну систему відліку. Виконавши диференціювання і перестановку деяких членів дає нам прискорення в обертовій системі відліку

𝐚r=𝐚i2Ω×𝐯rΩ×(Ω×𝐫)dΩdt×𝐫

де 𝐚r =def (d2𝐫dt2)r — це видиме прискорення в обертовій системі відліку, доданок Ω×(Ω×𝐫) представляє відцентрове прискорення, а доданок 2Ω×𝐯r — це коріолісове прискорення.

Примітки

Шаблон:Reflist