Електромагнітна індукція

Матеріал з testwiki
Версія від 21:15, 12 вересня 2024, створена imported>Olvin
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:UniboxЕлектромагні́тна інду́кція — явище створення в просторі вихрового електричного поля змінним магнітним потоком. Одним із наслідків електромагнітної індукції є зв'язок між змінними електричним та магнітними полями в електромагнітній хвилі, інший наслідок, практично важливий для генерації електричного струму, — виникнення електрорушійної сили в провідному контурі, магнітний потік через який змінюється. Одиниці вимірювання електромагнітної індукції — тесла (в системі СІ), гаус (у системі СГС); 1 Тл = 104 Гс.

Явище електромагнітної індукції відкрив у 1831 році Майкл Фарадей. До того було відомо, що електричний струм у провіднику створює магнітне поле. Однак оберненого явища не спостерігалося. Постійне магнітне поле не створює електричного струму. Фарадей встановив, що струм виникає при зміні магнітного поля. Якщо підносити й віддаляти до рамки з провідного матеріалу постійний магніт, то стрілка підключеного до рамки вольтметра відхилятиметься, детектуючи електричний струм. Ще краще це явище проявляється, якщо вставляти (виймати) магнітне осердя в котушку з намотаним провідником.

Електрорушійна сила

Вчений фізик Фарадей встановив кількісний закон електромагнітної індукції, описавши його рівнянням:

=NdΦdt,

де

 — електрорушійна сила (ЕРС), яка виникає в котушці, що перебуває у змінному магнітному полі, у вольтах
N — кількість витків у котушці
Φ — магнітний потік у веберах.

Якщо в провіднику виникає електрорушійна сила, то відповідно, індукований в ньому струм буде визначатися за законом Ома формулою

I=R,

де R — опір провідника. Такий струм називається індукційним струмом.

Закон електромагнітної індукції в інтегральній формі

Джеймс Клерк Максвелл узагальнив закон електромагнітної індукції, записавши його через напруженість електричного поля і магнітну індукцію.

 𝐄d𝐥=1cΦt=1ct𝐁d𝐒,

де 𝐄 — напруженість електричного поля, 𝐁 — магнітна індукція, c — швидкість світла у вакуумі.

Закон електромагнітної індукції в диференціальній формі

Закон електромагнітної індукції в диференціальній формі задається другим рівнянням Максвела[1]

rot𝐄=1c𝐁t,

Електричне поле, яке виникає при зміні магнітного поля призводить до появи електрорушійної сили.

Закон електромагнітної індукції для випадку змінного у часі контуру

Можна помітити, що інтегральне рівняння Максвелла для ротора напруженості електричного поля, не враховує залежності поверхні від часу, а отже, оператор похідної по часу не можна виносити за інтеграл, не зафіксувавши при цьому елемент вектора площі  d𝐒. Проте результат, що отриманий при виведенні цього рівняння, можна узагальнити. Для цього треба взяти повну похідну від виразу  1c𝐁d𝐒:

 1cddtt=t0𝐁d𝐒=1c𝐁td𝐒0+1c𝐁0d𝐒(t)dt.

Оскільки елемент вектора площі дорівнює

 d𝐒=[d𝐥×𝐯0dt],

що описується як сегмент кривої  d𝐥, що був пройдений за час  dt із швидкістю  𝐯0, то, використовуючи роторне рівняння Максвелла для напруженості електричного поля і щойно написане, можна отримати, що

 1cddtt=t0𝐁d𝐒=[×𝐄]d𝐒01c(𝐁0[d𝐥×𝐯0])=𝐄0d𝐥1c[𝐯0×𝐁0]d𝐥=(𝐄0+1c[𝐯0×𝐁0])d𝐥=
 =1q𝐅Ld𝐥=|𝐅ind.||𝐅ind|=1cdΦdt.

Цей вираз називається законом Фарадея для випадку змінного у часі контуру.

Використання

Явище електромагнітної індукції використовується у генераторах електричного струму, трансформаторах, динамо-машинах, лічильниках електроенергії тощо, тобто є основою виробництва й споживання електричної енергії.

Примітки

Шаблон:Примітки

Література

Шаблон:Physics-stub