Вольт

Матеріал з testwiki
Версія від 23:53, 14 лютого 2025, створена imported>TohaomgBot (Перекладено дати в примітках з англійської (чи іншої іноземної мови) на українську)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Otheruses Шаблон:Infobox unit Во́льт (В, V) — одиниця вимірювання електричної напруги, електрорушійної сили та різниці потенціалів в системі SI.

Один вольт дорівнює електричній напрузі, яка виникає в електричному колі з постійним струмом силою один ампер при потужності один ват. Також один вольт дорівнює потенціалу точки електричного поля, в якої електричний заряд в один кулон має потенціальну енергію один джоуль.

В = Вт·А−1 = м²·кг·с−3·А−1 = Дж·Кл−1.

Одиниця названа на честь італійського фізика і фізіолога Алессандро Вольта.

Визначення

Один вольт визначено як різницю електричних потенціалів між двома точками провідника, коли електричний струм силою 1 А розсіює між цими точками потужність 1 Вт.[1] В основних одиницях SI (м, кг, с і А) це можна виразити, як

В=потужністьсила струму=NI=кгм2с3А=кгм2с3А1.

Рівнозначно, це різниця потенціалів між двома точками, яка заряду 1 Кл, який проходить між ними, надає енергію 1 Дж. В основних одиницях SI це можна виразити, як

В=потенціальна енергіязаряд=ДжКл=кгм2с2Ас=кгм2с3А1.

Також вольт можна виразити як: ампер, помножений на ом (сила струму, помножена на опір, закон Ома); вебери на секунду (магнітний потік на час); ват на ампер (потужність на силу струму); джоуль на кулон (енергія на заряд), що еквівалентно електронвольту на елементарний заряд:

В=АОм=Вбс=ВтА=ДжКл=еВe.

The volt is named after Алессандро Вольта- Я не знаю. Як і з кожнимСІодиниця, названа на честь людини, її символ починається зверхні буквиЛітра V, але якщо вона написана в повній мірі, вона відповідає правилам капіталізаціїспільне ім'я; тобто, вольтСтає капіталізовано на початку речення і в титулах, але в іншому випадку є в малому букві.

Визначення за переходом Джозефсона

Історично «Шаблон:Нп» вольт, V90, визначений 1987 року 18-ою Генеральною конференцією з мір і ваг[2] і використовуваний від 1990 до 2019 року, був реалізований на основі ефекту Джозефсона, для точного перетворення частоти в напругу, в поєднанні із Шаблон:Нп. Хоча ефект Джозефсона все ще використовують для визначення вольта, використовувана стала дещо змінилася.

У визначенні вольта використовували для сталої Джозефсона KJ = 2e/h (де e — елементарний заряд, а h — стала Планка) «стандартне» значення KJ−90 = Шаблон:Val ГГц/мкВ. Внаслідок перегляду SI 2019 року станом на 2019 рік стала Джозефсона мала точне значення Шаблон:Math = Шаблон:Val.

Цей стандарт зазвичай реалізують за допомогою масиву послідовно з'єднаних кількох тисяч або десятків тисяч Шаблон:Нп, збуджених мікрохвильовими сигналами частотою від 10 до 80 ГГц (залежно від конструкції масиву).[3] Низка експериментів показали, що метод не залежить від конструкції пристрою, матеріалу, налаштування приладів тощо, і для практичної реалізації не потрібні коригування.[4]

Аналогія з потоком води

В аналогії з потоком води, яку іноді використовують для пояснення процесів у електричних колах, порівнюючи їх із заповненими водою трубами, напруга (різниця електричного потенціалу) порівнюється з різницею тисків води, тоді як струм пропорційний кількості води, що тече. Резистор відповідає зменшеному діаметру десь у трубопроводі, що чинить опір потоку.

Співвідношення між напругою та струмом визначається (в омічних пристроях, таких як резистори) законом Ома. Закон Ома аналогічний рівнянню Гаґена — Пуазейля, оскільки обидва є лінійними моделями, що пов'язують потік і потенціал у відповідних системах.

Типові напруги

Для вимірювання напруги між двома точками можна скористатися мультиметром
Гальванічні елементи на 1,5 В

Напруга, яку виробляє кожен електрохімічний елемент батареї, визначається хімічним складом цього елемента. Елементи можна з'єднувати послідовно для отримання кратної напруги або додавати схеми для регулювання напруги до іншого рівня. Механічні генератори зазвичай можна сконструювати для будь-якої напруги (в певних межах).

Номінальні напруги поширених джерел:

Історична довідка

Алессандро Вольта
Групова фотографія Германа Гельмгольца, його дружини (сидять) і друзів-науковців Шаблон:Нп (ліворуч), Шаблон:Нп (праворуч), Шаблон:Нп (у центрі) під час Міжнародного електротехнічного конгресу

У 1800 році в результаті професійних розбіжностей щодо гальванічного ефекту в дискусії з Луїджі Гальвані, Алессандро Вольта розробив попередника електричної батареї, так званий вольтів стовп, як джерело постійного електричного струму. Вольта визначив, що найефективнішою парою різнорідних металів для виробництва електрики є цинк і срібло. У 1861 році Шаблон:Не перекладено і Шаблон:Не перекладено використали назву «вольт» для одиниці опору[9][10].

Одиницю вимірювання «вольт» уперше введено в 1861 році на 1-му Міжнародному конгресі електриків (тепер — Міжнародна електротехнічна комісія) як практичну одиницю ЕРС, що дорівнює 108 одиницям системи одиниць СГС. Її введення було пов'язане з поточними потребами інженерної фізики. У 1873 році Британська асоціація сприяння розвитку науки визначила вольт, ом і фарад[11]. З 1893 до 1948 року у використанні був міжнародний вольт, що дорівнює напрузі або ЕРС, які у провіднику з опором 1 ом (міжнародний) виробляє струм 1 ампер (міжнародний). Точна величина міжнародного вольта встановлювалась еталоном — групою нормальних елементів Вестона. У Міжнародну систему одиниць (SI) вольт уведено рішенням XI-ї Генеральної конференції мір і ваг у 1960 році одночасно з прийняттям системи SI в цілому[12].

До 1990 року 1 вольт визначався через одиницю енергії джоуль і одиницю заряду кулон.

20 травня 2019 року набули чинності Зміни визначень основних одиниць SI, включно з визначенням величини елементарного заряду.[13]

Кратні та частинні одиниці

Шаблон:Одиниці з префіксами

Див. також

Примітки

Шаблон:Reflist

Література

  • Біленко І. І. Фізичний словник. — К.: Вища школа, Головне видав. 1979.

Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Одиниці SI Шаблон:Електротехніка

  1. BIPM SI Brochure: Appendix 1 Шаблон:Webarchive, p. 144.
  2. Шаблон:Cite web
  3. Шаблон:Citation
  4. Шаблон:Citation
  5. Шаблон:Cite book
  6. Шаблон:Cite web
  7. Шаблон:Cite web
  8. Шаблон:Cite web
  9. Latimer Clark and Sir Charles Bright (1861) On the formation of standards of electrical quantity and resistance. — Report of the Thirty-first Meeting of the British Association for the Advancement of Science (Manchester, England: September 1861), section: Mathematics and Physics, pp. 37-38.
  10. Latimer Clark and Sir Charles Bright (November 9, 1861) Measurement of electrical quantities and resistance // The Electrician, 1 (1) : 3–4.
  11. Sir W. Thomson, et al. (1873) First report of the Committee for the Selection and Nomenclature of Dynamical and Electrical Units // Report of the 43rd Meeting of the British Association for the Advancement of Science (Bradford, September 1873), pp. 222—225. From p. 223: "The "ohm, « as represented by the original standard coil, is approximately 109 C.G.S. units of resistance ; the „volt“ is approximately 108 C.G.S. units of electromotive force ; and the „farad“ is approximately 1/109 of the C.G.S. unit of capacity.»
  12. Resolution 12 of the 11th meeting of the CGPM (1960) Шаблон:WebarchiveШаблон:Ref-en на сайті Міжнародного бюро мір і ваги
  13. Шаблон:Citation