Теорема Рімана про відображення

Матеріал з testwiki
Версія від 14:05, 3 лютого 2025, створена imported>Олюсь
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теорема Рімана про відображення — теорема у комплексному аналізі, що стверджує, що для довільної однозв'язної відкритої підмножини U комплексної площини , що не збігається з усією , існує бієктивне голоморфне відображення f із множини U на відкритий одиничний круг D

f:UD

де

D={z:|z|<1}.

Зауваження

Голоморфна функція, що є взаємно-однозначною (тобто оборотною), є конформним відображенням, так що теорему можна формулювати в термінах конформної еквівалентності. Також, не має значення, стверджувати про існування функції f:DU або оберненої f1:UD. Можна навіть вимагати існування відображення з будь-якої однозв'язної області в будь-яку іншу однозв'язну — твердження теореми від цього не стане сильнішим.

Дана теорема здається парадоксальною, оскільки умови на область є чисто топологічними і ніяк не обумовлюють геометрію її межі. Насправді, порівняно легко будуються конформні відображення круга не тільки на многокутники і подібні фігури, але і області на зразок круга з одним вирізаним радіусом і т. д. Можна навіть побудувати функцію на кругу, образ якої має ніде не гладку межу. Втім, Ріман зумів довести теорему лише в припущенні кускової гладкості межі.

Єдиність відображення

Оскільки одиничний круг легко нетотожно конформно відобразити на себе, то шукане конформне відображення єдиним бути не може. Проте, легко бачити, що вся неоднозначність в побудові відображення відноситься до автоморфізмів одиничного круга, які утворюють дійсну 3-мірну групу Лі. Зокрема, якщо z0 — елемент множини U і φ — довільний кут, тоді існує єдине відображення f із теореми Рімана, яке додатково задовольняє умовам f відображає z0 в 0 і аргумент похідної f в точці z0 рівний куту φ.

Доведення

Доведемо, що в D існує хоча б одна голоморфна і ін'єктивна функція, що по модулю є меншою 1. За умовою межа Dмістить дві різні точки α, β. Квадратний корінь zαzβмає аналітичне продовження вздовж будь-якого шляху в області D і оскільки ця область є однозв'язною, то за Шаблон:Нп цей корінь допускає виділення в D двох однозначних гілок φ1 і φ2,що відрізняються знаком.

Кожна з цих гілок є ін'єктивною в D, бо з рівності φi(z1)=φi(z2)випливає рівність

z1αz1β=z2αz2β,

а з неї, зважаючи на ін'єктивність дробово-лінійної функції, рівність z1=z2. Ці гілки відображають Dвідповідно на області D¯1=φ1(D) і D¯2=φ2(D), які не мають спільних точок, бо в іншому випадку знайшлися б точки z1,z2D такі, що φ1(z1)=φ2(z2), але з останнього рівності знову випливає рівність z1=z2, а тому φ1(z1)=φ2(z1)=φ1(z1), що неможливо оскільки φ1(z)0 для всіх zD.

Область D¯2 містить деякий круг {|ww0|<ρ},а тому φ1 в Dне набуває значень з цього кола. Тому функція

g(z)=ρϕ1(z)w0,

очевидно є голоморфною і ін'єктивною і обмеженою в D:

g(z)1,zD.

Позначимо як S сім'ю всіх голоморфних і ін'єктивних в D функцій, по модулю всюди менших 1. Ця

сім'я є непустою, бо містить функцію g(z) і по теоремі Монтеля вона є нормальною. Оскільки g(z) є ін'єктивною в D, то у довільній точці |g(z)|>0. Підсім'я S1 сім'ї S, до якої належать усі функції з Sдля яких

|f(a)||g(a)|>0

в деякій фіксованій точці aD є нормальною. Також якщо послідовність функцій fnS1 збігається рівномірно на компактних підмножинах Dто границя цієї послідовності належить S1.

Дійсно з наслідку теореми Гурвіца границя послідовності функцій fnS1, що сходиться рівномірно на будь-якій компактній підмножині KD, може бути лише ін'єктивною функцією або константою але останній випадок виключений нерівністю |f(a)|>0. Також якщо |f'n(a)||g(a)| для елементів цієї послідовності, то і для граничної функції |f(a)||g(a)|. Отож також і fS1.

Розглянемо на S1 функціонал J(f)=|f(a)|. Він є неперервним адже для рівномірно збіжної на компактах послідовності fnS1 із границею fS1, послідовність похідних f'n теж рівномірно на компактах збігається до f, зокрема f'n(a)=f(a).

Оскільки S1є компактною (у просторі голоморфних функцій із компактно-відкритою топологією) множиною то існує функція f0S1на якій цей функціонал досягає максимуму, тобто така, що для всіх fS1 виконується нерівність f(a)f0(a).

Оскільки функція f0S1, то вона конформно відображає D в одиничний круг U. Також f0(a)=0  оскільки в іншому випадку в S1  була б функція

h(z)=f0(z)f0(a)1f0(a)f0(z),

для котрої

|h(a)|=11|f0(a)|2|f0(a)|>|f0(a)|,

що суперечить означенню функції f0.

Функція f0 відображає D на весь круг U. Справді, нехай f0не приймає в Dдеякого значення bU. Оскільки f0(a)=0, то b0. Але і значення b1=1/b¯ не приймається цією функцією в D (оскільки |b1|>1), і, отже, по теоремі про монодромію в Dможна виділити однозначну гілку кореня

ψ(z)=f0(z)b1b¯f0(z)

яка належить S. Але тоді S належить і функція

k(z)=ψ(z)ψ(a)1ψ(a)ψ(z),

для котрої

|k(a)|=1+|b|2|b||f0(a)|.

Але 1+|b|>2b бо |b|<1, тобто kS1 і |k(a)|>|f0(a)|,що суперечить означенню функції f0.

Узагальнення

Якщо замість області на комплексній площині розглядати область на довільній ріманової поверхні, то ми приходимо до часткового випадку теореми про уніформізацію:

для довільної однозв'язної відкритої підмножини U ріманової поверхні існує бієктивне голоморфне відображення (f із множини U на одну з множин:

Спроби узагальнити дану теорему на дійсну конформну геометрію в розмірностях вище 2, як і на комплексну геометрію в розмірностях вище 1, використовуючи поняття голоморфного відображення, до особливих успіхів не привели. Доведено, що і в тому і іншому випадку для еквівалентності областей вже недостатньо чисто топологічних умов. У будь-якому випадку, такі загальні твердження про еквівалентність областей в багатовимірних просторах науці не відомі.

Див. також

Джерела