Параметричне рівняння

Матеріал з testwiki
Версія від 17:51, 8 травня 2024, створена imported>Білецький В.С.
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Приклад кривої, визначеної параметричними рівняннями — крива метелик.

Параметричні рівняння — метод представлення математичних функцій через параметри. Простий кінематичний приклад, коли час використовується як параметр для задання позиції, швидкості та іншої інформації про тіло в русі.

Параметричне представлення функції

Припустимо, що функціональна залежність y від x не задана прямо y = f(x), а через проміжну величину — t. Тоді формули

x=φ(t);  y=ψ(t)

задають параметричні рівняння для функції однієї змінної.

Якщо припустити, що обидві ці функції φ і ψ мають похідні і для φ існує обернена функція θ, явне представлення функції має вигляд[1]:

y=ψ(θ(x))=f(x)

і похідна функції може бути обрахована як

y(x)=dydx=y'tx't=ψ(t)ϕ(t)

2D-приклади

Парабола

Тривіальний приклад, рівняння параболи:

y=x2

може бути параметризоване із використанням параметра t таким чином

x=t
y=t2.

Коло

Для кола радіуса a:

x=acos(t)
y=asin(t).

3D-приклади

Гвинтова лінія

Параметризована гвинтова лінія

Параметричні рівняння зручні для опису кривих і в багатовимірних просторах. Наприклад:

x=acos(t)
y=asin(t)
z=bt

описує тривимірну криву, гвинтова лінія, яка має радіус a і підіймається на 2πb за оберт.

Подібні вирази також записуються як

r(t)=(x(t),y(t),z(t))=(acos(t),asin(t),bt).

Корисність

Такий спосіб представлення є практичним і ефективним; наприклад, можна інтегрувати і брати похідну почленно. Таким чином, швидкість точки, що рухається згідно з цими рівняннями може бути представлена як:

v(t)=r(t)=(x(t),y(t),z(t))=(asin(t),acos(t),b)

і прискорення:

a(t)=r(t)=(x(t),y(t),z(t))=(acos(t),asin(t),0)

Загалом, параметризована крива є функцією від одного параметра (зазвичай t). Для відповідного випадку із двома і більше параметрами, дивись параметрична поверхня.

Примітки

Шаблон:Reflist

  1. Г. М. Фіхтенгольц. «Курс диференціального та інтегрального числення». Том I. Москва 1969 г. Стор. 218