Гіперсфера

Матеріал з testwiki
Версія від 07:45, 28 травня 2024, створена imported>Entry1337 (growthexperiments-addlink-summary-summary:3|0|0)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Проєкція тривимірної проєкції аппроксимації гіперсфери чотиривимірного простору

Гіперсфера — це множина точок многовида, рівновіддалених від заданої точки (центра гіперсфери).

Як бачимо, поняття гіперсфера є узагальненням кола і сфери у випадку, коли розглядається геометрія на довільному многовиді, а не лише на площині чи у тривимірному евклідовому просторі.

Рівняння гіперсфери в евклідовому просторі

Розглянемо гіперсферу в N-вимірному евклідовому просторі. В цьому просторі будемо розглядати прямокутну декартову систему координат {x1,x2,xN}, початок якої збігається з центром гіперсфери. Тоді скалярний квадрат радіус-вектора 𝐫 для точки на гіперсфері дорівнює квадрату радіуса a гіперсфери:

(1)𝐫2=(𝐫𝐫)=a2

або, розписуючи скалярний добуток в координатах, одержуємо рівняння гіперсфери:

(2)(x1)2+(x2)2++(xN)2=i=1N(xi)2=a2

Координати на гіперсфері та координатні вектори

Ми можемо із рівняння (2) виразити одну із координат, скажімо xN, через решту n=N1 координату:

(3)xN=±a2i=1n(xi)2

Знак плюс (+) в цій формулі відповідає верхній півсфері, а знак мінус — нижній. Розглянемо верхню півсферу. Кожну точку цієї півсфери можна задати набором n=N1 чисел {x1,x2,xn}, які збігаються з декартовими координатами охоплюючого простору:

(4)𝐫=𝐫(u1,u2,un)

де

(6)u1=x1,u2=x2,un=xn

Радіус-вектор 𝐫 можна записати покомпонентно у вигляді вектор-рядка:

(7)𝐫={u1,u2,un,z}

де функція z=z(u1,un) дається формулою (3) з додатнім знаком:

(8)z=a2i=1n(ui)2

Ми можемо обчислити координатний вектор 𝐫i, беручи похідну формули (7) по відповідній координаті:

(9)𝐫i=𝐫ui={0,0,1,0,zi}

В фігурних дужках одиниця стоїть на i-тому місці, zi=zui, а решта координат дорівнюють нулю.

Коефіцієнти першої та другої квадратичних форм

Із формули (9) легко можна обчислити метричний тензор на гіперсфері:

(10)gij=(𝐫i𝐫j)=δij+zizj

Далі, за аналогією з колом або звичайною сферою можна здогадатися, що вектор нормалі 𝐧 до гіперсфери паралельний радіус-вектору 𝐫. Дійсно, розглядаючи похідні рівняння (1) по координатах, маємо:

(11)ui(𝐫𝐫)=2(𝐫𝐫i)=0

Тобто радіус-вектор 𝐫 ортогональний базисним координатним векторам 𝐫i, а отже ортогональний поверхні гіперсфери. Якщо ми направимо одиничний вектор нормалі 𝐧 всередину сфери, то:

(12)𝐫=|𝐫|𝐧=a𝐧,𝐧=𝐫a

Із розкладу вектора другої похідної радіус-вектора на паралельну і перпендикулярну щодо многовида частини:

(13)2𝐫uiuj=𝐫ij=Γijk𝐫k+𝐧bij

можна одержати коефіцієнти другої квадратичної форми bij через скалярні добутки:

(14)bij=(𝐧𝐫ij)=1a(𝐫𝐫ij)

Далі, диференціюючи формулу (11) по uj, маємо таку рівність:

(15)0=uj(𝐫𝐫i)=(𝐫j𝐫i)+(𝐫𝐫ij)=gijabij

Отже коефіцієнти другої квадратичної форми пропорційні метричному тензору:

(16)bij=1agij

Це сподіваний результат, він означає, що проведені з однієї точки на гіперсфері в різних напрямках геодезичні лінії мають однакову кривину, яка є числом, оберненим до радіуса гіперсфери. Дійсно, нехай ми позначимо через τ=d𝐫ds одиничний дотичний вектор до геодезичної, тоді кривина геодезичної лінії дорівнює:

(17)𝐤=𝐛ijτiτj=𝐧1agijτiτj=𝐧a

Тензор Рімана

Маючи формулу (16) для коефіцієнтів другої квадратичної форми, легко знайти, що тензор Рімана Rijkl у випадку гіперсфери пропорційний тензору метричної матрьошки gij,kl:

(18)Rijkl=bikbjlbilbjk=1a2(gikgilgilgjk)=1a2gij,kl

Цю ж формулу, хоча і значно складніше, можна одержати тільки із внутрішньої геометрії, користуючись виразом (10) для метричного тензора gij. Спочатку обчислюємо символи Крістофеля першого роду:

(19)Γij,k=12(igkj+jgikkgij)=12(i(zkzj)+j(zizk)k(zizj))=
=12(zikzj+zkzij+zijzk+zizjkzikzjzizjk)=zkzij

В цій формулі фігурують перші та другі похідні від функції багатьох змінних z=z(u1,u2,un) (формула 8). Обчислимо їх:

(20)zi=uia2(uk)2=uia2(uk)2=uiz
(21)zij=j(uiz)=δijz+uizjz2=δij+zizjz=gijz

Тензор Рімана можна обчислити за наступною формулою:

(22)Rijks=jΓkiskΓjis+ΓjpsΓkipΓkpsΓjip

Щоб скористатися цією формулою, нам потрібні символи Крістофеля другого роду (з одним верхнім індексом). Але перш ніж взятися за обчислення символів Крістофеля другого роду, спробуємо опустити в формулі (22) індекс s:

(23)Rlijk=glsRijks=(j(glsΓkis)(jgls)Γkis)(k(glsΓjis)(kgls)Γjis)+glsΓjpsΓkipglsΓkpsΓjip=
=jΓki,l(Γjl,s+Γjs,l)ΓkiskΓji,l+(Γkl,s+Γks,l)Γjis+Γjp,lΓkipΓkp,lΓjip=
=jΓki,lkΓji,l+Γkl,pΓjipΓjl,pΓkip

або після перейменування індексів:

(24)Rijkl=kΓlj,ilΓkj,i+Γli,sΓkjsΓki,sΓljs

В формулі (24) все ще зустрічаються символи Крістофеля другого роду, і нам треба їх обчислити. Але спочатку нам буде потрібен обернений метричний тензор gij. Можна вгадати, що формула для оберненого метричного тензора буде аналогічною формулі (10), але другий доданок взятий з деяким коефіцієнтом k:

(25)gij=δij+kzizj

Цей коефіцієнт легко знаходиться з умови, що матриці (10) і (25) є взаємно оберненими, а тому їхній добуток дорівнює одиничній матриці:

(26)δij=sgisgsj=s(δis+zizs)(δsj+kzszj)=
=s(δisδsj+kδiszszj+δsjzizs+kzizszszj)=δij+kzizj+zizj+kqzizj

де буквою q позначено суму квадратів похідних (20):

(27)q=szs2=s(usz)2=a2z2z2=a2z21

Порівнюючи крайні вирази в формулі (26), ми бачимо, що сума трьох останніх доданків має дорівнювати нулю, або:

(28)0=k+1+kq=k+1+k(a2z21)=1+ka2z2

Звідси легко знайти коефіцієнт k, і ми можемо підставити його в формулу (25):

(29)gij=δijz2a2zizj

Далі із формул (19) і (29) знаходимо символ Крістофеля другого роду:

(30)Γijs=gskΓij,k=k(δskz2a2zszk)zkzij=(1z2a2q)zszij=z2a2zszij

Нарешті, підставляємо (19) і (30) в формулу (24) для тензора Рімана:

(31)Rijkl=k(zizjl)l(zizjk)+s(zszilz2a2zszjkzszikz2a2zszjl)=
=zikzjlzilzjkqz2a2(zikzjlzilzjk)=z2a2(zikzjlzilzjk)

Якщо врахувати формулу (21) для zij, то ми знову одержимо формулу (18).

Кривини Ґаусса, тензори Річчі і тензори Ейнштейна

Оскільки згідно з формулою (17) всі головні кривини гіперсфери однакові:

(32)k1=k2==kn=1a

то легко можна обчислити кривину Ґаусса K[m], як симетричний многочлен від головних кривин:

(33)K[m]=(1)mi1<i2<<imki1ki2kim=(1)mamCnm

де Cnm=n!m!(nm)!біноміальний коефіцієнт.

Також неважко обчислюється степеневий тензор Річчі, якщо врахувати формулу (16) та формулу самозгортки тензора метричної матрьошки:

(34)Rj[m]i=(1)m(m1)!gp1p2pmis2smbjp1bs2p2bsmpm=(1)mamCn1m1δji

Він виявляється пропорційним метричному тензору.

Відповідний тензор Ейнштейна можна знайти, користуючись попередніми двома формулами:

(35)Gj[m]i=Rj[m]iK[m]δji=(1)mam(Cn1m1Cnm)δji=(1)m1amCn1mδji

Примітка: Формула (35) виявилася корисною для пошуку симетричного розв'язку рівняння Ейнштейна з космологічним членом. Дійсно, в формулі (35), так само як і в рівнянні Ейнштейна, тензор Ейнштейна пропорційний метричному тензору. Оскільки метрика фізичного простору-часу є псевдоевклідовою (знаконевизначеною) розмірності чотири, то очевидно що розв'язок має бути аналогом гіперсфери в п'ятивимірному псевдоевклідовому просторі - Простір де Сіттера

Об'єм (або площа) гіперсфери

Розглянемо наступний кратний інтеграл Ґаусса в N-вимірному евклідовому просторі:

(36)IN=e(x12+x22++xN2)dx1dx2dxN

Цей інтеграл можна обчислювати двома способами.

По-перше, за теоремою Фубіні він розкладається в добуток однакових одновимірних інтегралів Ґаусса:

(37)IN=ex12dx1exN2dxN=IN

Де введено позначення одновимірного інтеграла Ґаусса:

(38)I=ex2dx

По-друге, сума квадратів координат в формулі (36) дорівнює квадрату відстані від точки початку координат:

(39)r2=x12+x22++xN2

і ми можемо інтегрувати (36) спочатку по поверхні гіперсфери радіуса r, де підінтегральна функція незмінна, а потім уже результат по радіусу від нуля до нескінченності:

(40)IN=0E(r)dr

Інтеграл по гіперсфері легко обчислюється:

(41)E(r)=hypersphereer2dS=er2hyperspheredS=er2rN1ωN

Тут ми винесли постійний множник за знак інтеграла, і врахували, що при перетворенні подібності з коефіцієнтом r площа одиничної гіперсфери ωN збільшується в rn разів, де n=N1 - розмірність цієї площі. Підставляючи (41) в (40), одержуємо одновимірний інтеграл, який підстановкою r2=t зводиться до гамма-функції Ейлера Γ(a)=0etta1dt підстановкою r2=t:

(42)IN=ωN0er2rN1dr=ωN0ettN12dt2t=ωN20ettN21dt=ωN2Γ(N2)

Порівнюючи цей результат з формулою (37), ми можемо обчислити площу ωN гіперсфери одиничного радіуса через інтеграл Ґаусса (38):

(43)ωN2Γ(N2)=IN
(44)ωN=2INΓ(N2)

У випадку розмірності два, ми знаємо формулу довжини кола L=ω2=2π, і в цьому випадку можемо обчислити інтегал Ґаусса:

(45)2π=ω2=2I2Γ(1)=2I2
(46)I=π

Підставляючи (46) в (44) знаходимо остаточну формулу для площі n-вимірної гіперсфери одиничного радіуса:

(47)ωN=2πN2Γ(N2)

де N=n+1 - розмірність евклідового простору, в який вміщена гіперсфера.

Об'єм N-вимірної кулі

Для обчислення об'єму кулі радіуса R, розібємо кулю концентричними гіперсферами радіуса r,(0<rR) і площею S(r)=ωNrN1 на прошарки товщиною dr, тоді:

(48)V(R)=0RS(r)dr=ωN0RrN1dr=ωNNRN

Див. також

Шаблон:Багатовимірність