Гомологічні ряди

Матеріал з testwiki
Версія від 22:39, 29 вересня 2024, створена imported>BunykBot (автоматична заміна {{Не перекладено}} вікі-посиланнями на перекладені статті)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:UniboxГомологі́чні ряди́ — групи хімічних сполук (гомологів), що мають схожу будову і відрізняються наявністю однієї або кількох повторюваних груп у своєму складі — так званої гомологічної різниці.

Гомологи — речовини, що належать до одного гомологічного ряду.

Шаблон:Нп — хімічний процес, за якого певний член гомологічного ряду перетворюється на наступний.

Гомологія здебільшого характерна для органічних сполук:

CH3–CH3CH3–CH2–CH3CH3–CH2–CH2–CH3 i т. д.

Найпростіший приклад гомологічного ряду — алкани (загальна формула CAnHA2n+2): метан CHA4, етан CA2HA6 пропан CA3HA8 і т. д.; гомологічною різницею цього ряду є метиленова ланка CHA2.

Поняття гомологічного ряду запропонував 1843 року французький хімік Шарль Жерар[1].

Гомологія та структура сполук

В основі поняття гомології в органічній хімії лежить фундаментальне положення про те, що хімічні та фізичні властивості речовини визначаються структурою її молекул: ці властивості визначаються як функціональними групами сполуки (гідроксил у спиртів, карбоксильна група в карбонових кислот, арил вароматичних сполук тощо), так і її вуглецевим скелетом.

Рис.Шаблон:Spaces1. Температури Шаблон:Font color та Шаблон:Font color в гомологічному ряду n-алканів CA1CA14
Мал.Шаблон:Spaces 2 — температури Шаблон:Font color та Шаблон:Font color в гомологічному ряду аліфатичних карбонових кислот CA1CA8

Сам комплекс хімічних властивостей і, відповідно, належність до певного класу, визначається саме функціональними групами (так, наявність карбоксильної групи визначає прояв у сполуки кислотних властивостей та її належність до класу карбонових кислот), але на ступінь прояву хімічних властивостей (наприклад, реакційну здатність і константу дисоціації) або фізичні властивості (температури кипіння та плавлення, показник заломлення тощо) впливає і вуглецевий скелет молекули (див. рис. 1).

У разі подібності вуглецевих скелетів сполук, тобто відсутності ізомерії, формулу гомологічних сполук можна записати як X(CHA2)AnY, сполуки з різним числом n метиленових ланок є гомологами і належать до одного класу сполук (наприклад, H(CHA2)AnCOOH — аліфатичні карбонові кислоти). Таким чином, сполуки-гомологи належать до одного класу сполук, і властивості найближчих гомологів найбільш близькі.

У гомологічних рядах спостерігається закономірна зміна властивостей від молодших членів ряду до старших, однак така закономірність може порушуватися, перш за все, на початку ряду через утворення водневих зв'язків за наявності функціональних груп, здатних до їх утворення (див. рис. 2, температури плавлення).

Приклади

Гомологічний ряд нерозгалужених алканів починається метаном (CHA4), етану (CA2HA6), пропану (CA3HA8), бутану (CA4HA10) і пентану (CA5HA12). У цьому ряді послідовні члени відрізняються додатковим Шаблон:Нп (CHA2), вставленим у ланцюг. Таким чином, молекулярна маса кожного наступного члена відрізняється на 14 а. о. м. Сусідні члени такого ряду, наприклад, метан і етан, називають «сусідніми гомологами»[2].

У цьому ряду багато фізичних властивостей, наприклад температура кипіння, поступово змінюються зі збільшенням маси (див. рис. 1). Наприклад, етан (CA2HA6) має вищу температуру кипіння, ніж метан (CHA4). Це пояснюється тим, що дисперсійні сили Лондона між молекулами етану вищі, ніж між молекулами метану, що збільшує сили міжмолекулярного притягання, а отже й температуру кипіння.   Деякі важливі класи органічних молекул: первинні спирти, альдегіди та (моно) карбонові кислоти є Шаблон:Нп алканів і утворюють аналогічні ряди. Відповідний гомологічний ряд первинних нерозгалужених спиртів включає метанол (CHA4O), етанол (CA2HA6O), 1-пропанол (CA3HA8O), 1-бутанол і т. д. Циклоалкани з одним кільцем утворюють інший ряд, що починається циклопропаном.

Гомологічний ряд Загальна формула Повторювана одиниця Функціональна група(и)
Нерозгалужені алкани CAnHA2n+2 (n1) −CH2 H3C− … −CH3
Нерозгалужені перфторалкани CAnFA2n+2 (n1) −CF2 Шаблон:Нп … −CF3
Нерозгалужені алкіли CAnHA2n+1 (n1) −CH2 H3C− … −CH2
Нерозгалужені Шаблон:Нп CAnHA2n (n2) −CH2 Шаблон:НпC− … −CH3
Циклоалкани CAnHA2n (n2) −CH2 Одиничне кільце
Нерозгалужені 1-алкіни CAnHA2n2 (n2) −CH2 Шаблон:НпC− … −CH3
Поліацетилени CA2nHA2n+2 (n2) Шаблон:Нп H3C− … −CH3
Нерозгалужені первинні спирти CAnHA2n+1OH (n1) −CH2 H3C− … −OH
Нерозгалужені первинні монокарбонові кислоти CAnHA2n+1COOH (n0) −CH2 H3C− … −COOH
Нерозгалужені азани NAnHAn+2 (n1) −NH− H2N− … −NH2

Біополімери також утворюють гомологічні ряди, наприклад полімери глюкози, такі як олігомери целюлози[3], починаючи з Шаблон:Нп, або ряд олігомерів амілози, починаючи з мальтози, які іноді називають мальтоолігомерами[4]. Гомоолігопептиди — олігопептиди, що складаються з повторів лише однієї амінокислоти, також можна вивчати як гомологічний ряд[5].

Неорганічні гомологічні ряди

Гомологічні ряди властиві не тільки органічній хімії. Усі оксиди титану, ванадію та молібдену утворюють гомологічні ряди (наприклад, VAnOA2n1 для 2<n<10), які називають фазами Магнелі[6], як і силани SiAnHA2n+2n до 8), аналогічні алканам CAnHA2n+2.

Періодична таблиця

У періодичній таблиці гомологічні елементи мають багато спільних електрохімічних властивостей і містяться в одній групі (стовпці) таблиці. Наприклад, усі благородні гази є безбарвними, одноатомними газами з дуже низькою реакційною здатністю. Ця подібність зумовлена подібною структурою їхніх зовнішніх оболонок валентних електронів[7]. Менделєєв для невідомого елемента нижче від відомого в тій самій групі використовував префікс Шаблон:Нп.

Цікаві факти

Під час дослідження паралелізмів у явищах спадкової мінливості М. І. Вавилов, за аналогією з гомологічними рядами органічних сполук, увів поняття гомологічних рядів спадкової мінливості.

Див. також

Примітки

Шаблон:Примітки

Література

  • Шаблон:МГЕ
  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк: Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0
  1. Charles Gerhardt (1843) «Sur la classification chimique des substances organiques» (On the chemical classification of organic substances), Revue scientifique et industrielle, 14 : 580—609. На стор. 588: «17. Nous appelons substances homologues celles qui jouissent des même propriétés chimiques et dont la composition offre certaines analogies dans les proportions relatives des éléments.» (17. Ми називаємо «гомологічними речовинами» ті, які мають однакові хімічні властивості та чий склад містить певні аналогії у відносній частці елементів.)
  2. Див. In re Henze, 181 °F.2d 196, 201 (CCPA 1950), де суд зазначив: «In effect, the nature of homologues and the close relationship the physical and chemical properties of one member of a series bears to adjacent members is such that a presumption of unpatentability arises against a claim directed to a composition of matter, the adjacent homologue of which is old in the art.» (По суті, природа гомологів і тісний зв’язок фізичних і хімічних властивостей одного члена ряду зі сусідніми членами є такими, що виникає презумпція непатентоспроможності проти претензії, спрямованої на склад речовини, сусідній гомолог якої давно використовується.)
  3. Шаблон:Cite book
  4. Шаблон:Cite book
  5. Шаблон:Cite book
  6. Шаблон:Cite journal
  7. Шаблон:Cite journal