Узагальнений власний вектор

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Short description

У лінійній алгебрі, узагальнений власний вектор матриці A розміру n×n це вектор, що задовольняє певним критеріям, слабкішим ніж у випадку (звичайного) власного вектора.[1]

Нехай V буде n-вимірним векторним простором; нехай ϕ це лінійне відображення з Шаблон:Math, множини всіх лінійних відображень з V на себе; і нехай A буде матричним представленням ϕ щодо певного впорядкованого базису.

Не завжди існує повний набір з n лінійно незалежних власних векторів A, які формують повний базис для V. Тобто, матриця A може бути недіагоналізовною.[2][3] Це трапляється коли алгебрична кратність хоча б одного власного значення λi більша ніж його геометрична кратність (ступінь виродженості матриці (AλiI), або вимірність її нульового простору). У такому разі, λi називається дефектним власним значенням, а A називається дефектною матрицею.[4]

Узагальнений власний вектор xi, що відповідає λi, разом із матрицею (AλiI) породжує жорданів ланцюг лінійно незалежних узагальнених власних векторів, які утворюють базис для інваріантного підпростору V.[5][6][7]

Використовуючи узагальнені власні вектори, множину лінійно незалежних власних векторів A можна розширити, якщо необхідно, до повного базису V.[8] Цей базис можна використати для побудови майже діагональної матриці J у жордановій нормальній формі, подібну до A, що корисно для обчислення певних матричних функцій від A.[1] Матриця J також корисна для розв'язання систем лінійних диференціальних рівнянь 𝐱=A𝐱, де A має бути діагоналізовною.[9][3]

Розмірність узагальненого власного простору відповідного заданому власному значеню λ збігається з алгебричною кратністю λ.[8]

Огляд і означення

Існує декілька тотожних способів означити звичайний в-вектор.[10][11][12][13][14][15][16][17] Тут ми вважатимемо, що в-вектор 𝐮 пов'язаний з в-значенням λ матриці A розміру n×n це ненульовий вектор, для якого (AλI)𝐮=𝟎, де I це n×n одинична матриця і 𝟎 це нульовий вектор завдовжки n.[12] Тобто, 𝐮 це вектор з ядра відображення (AλI). Якщо A має n лінійно незалежних в-векторів, тоді A подібна діагональній матриці D. Тобто, існує оборотна матриця M така, що A діагоналізовна через перетворення подібності D=M1AM.[18][19] Матриця D це спектральна матриця для A. Матрицю M називають модальною матрицею для A.[20] Діагоналізовні матриці становлять особливий інтерес завдяки тому, що їхні матричні функції легко обчислити.[21]

З іншого боку, якщо A не має n лінійно незалежних векторів, тоді A не діагоналізовна.[18][19]

Означення: Вектор 𝐱m це узагальнений власний вектор рангу m матриці A, що відповідає власному значенню λ якщо

(AλI)m𝐱m=𝟎

але

(AλI)m1𝐱m𝟎. [1]

Очевидно, що узагальнений в-вектор рангу 1 це звичайний в-вектор.[22] Кожна n×n матриця A має n лінійно незалежних узагальнених в-векторів, можна показати, що вона подібна до майже діагональної матриці J в жордановій нормальній формі.[23] Тобто, існує оборотна матриця M така, що J=M1AM.[24] Тут матриця M це узагальнена модальна матриця для A.[25] Якщо λ це в-значення алгебричної кратності μ, тоді A матиме μ лінійно незалежних в-векторів відповідних λ.[8] Ці результати надають безпосередній метод обчислення певних матричних функцій для A.[26]

Зауваження: для того, щоб матрицю A розміру n×n над полем F можна було виразити в жордановій нормальній формі, всі в-значення A повинні бути в F. Тобто, має бути можливим повністю факторизувати характеристичний поліном f(x) на лінійні множники. Наприклад, якщо A має дійсно-значимі елементи, то дякі її в-значення і компоненти в-векторів можуть бути комплексні.[4][27][3]

Підпростір натягнутий на всі узагальнені в-вектори для заданого λ, утворює узагальнений власний простір для λ.[3]

Приклади

Наведемо декілька прикладів, щоб проілюструвати концепцію узагальнених в-векторів.

Приклад 1

Цей приклад просто, але ясно висвітлює ідею. Такий тип матриць можна часто зустріти в підручниках.[3][28][2] Покладемо

A=(1101).

Тут лише одне в-значення, λ=1, і його алгебрична кратність m = 2.

Зауважте, що ця матриця в жордановій нормальній формі, але не діагональна. З цього ясно, що матриця недіагоналізовна. Через те, що наявний один наддіагональний елемент, маємо один узагальнений в-вектор рангу більше ніж 1 (також можна помітити, що векторний простір V двовимірний, тому може бути не більше ніж один узагальнений вектор рангу більше ніж 1). Інакше, можна обчислити розмірність p нульового простору AλI, яка дорівнює 1, і отже існує mp = 1 узагальнений в-вектор рангу більше ніж 1.

Звичайний в-вектор 𝐯1=(10) можна обчислити як зазвичай. Далі, використовуючи цей в-вектор, можна обчислити узагальнений в-вектор 𝐯2 розв'язавши

(AλI)𝐯2=𝐯1.

Це можна розписати як:

((1101)1(1001))(v21v22)=(0100)(v21v22)=(10).

І спростити до:

v22=1.

На елемент v21 немає обмежень. Виходить, що узагальнений в-вектор рангу 2 це 𝐯2=(a1), де a може бути будь-яким скалярним значенням. Зазвичай, найпростішим вибором буде a = 0.

Зауважте, що

(AλI)𝐯2=(0100)(a1)=(10)=𝐯1,

тобто 𝐯2 це узагальнений в-вектор,

(AλI)𝐯1=(0100)(10)=(00)=𝟎,

отже 𝐯1 це звичайний в-вектор, і вектори 𝐯1 та 𝐯2 лінійно незалежні, а значить є базисом для векторного простору V.

Приклад 2

Цей приклад складніший ніж попередній. На жаль, вельми складно підібрати цікавий приклад маленького розміру.[29] Матриця

A=(1000031000632001063201510632)

має такі в-значення λ1=1 і λ2=2 із алгебричними кратностями μ1=2 and μ2=3, але їхні геометричні кратностіγ1=1 і γ2=1.

Узагальнені в-простори A обчислено нижче. 𝐱1 це звичайний в-вектор для λ1. 𝐱2 це узагальнений в-вектор для λ1. 𝐲1 це звичайний в-вектор для λ2. 𝐲2 і 𝐲3 це узагальнені в-вектори для with λ2.

(A1I)𝐱1=(0000030000631001063101510631)(03993)=(00000)=𝟎,
(A1I)𝐱2=(0000030000631001063101510631)(11530145)=(03993)=𝐱1,
(A2I)𝐲1=(1000031000630001063001510630)(00009)=(00000)=𝟎,
(A2I)𝐲2=(1000031000630001063001510630)(00030)=(00009)=𝐲1,
(A2I)𝐲3=(1000031000630001063001510630)(00120)=(00030)=𝐲2.

В-вектори, звичайні й узагальнені, зібрані в базиси узагальнених в-просторів матриці A. Два ланцюги разом породжують простір 5-вимірних векторів стовпчиків.

{𝐱1,𝐱2}={(03993)(11530145)},{𝐲1,𝐲2,𝐲3}={(00009)(00030)(00120)}.

Майже діагональну в жордановій нормальній формі матрицю J, подібну до A отримуємо так:

M=(𝐱1𝐱2𝐲1𝐲2𝐲3)=(0100031500093000191032345900),
J=(1100001000002100002100002),

де M це узагальнена модальна матриця для A, стовпчики M складають канонічний базис для A, а AM=MJ.[30]

Жорданові ланцюги

Означення: Нехай 𝐱m буде узагальненим в-вектором рангу m, що відповідає в-значенню λ матриці A. Ланцюг утворений 𝐱m це множина векторів {𝐱m,𝐱m1,,𝐱1} таким чином

Шаблон:NumBlk

Тобто, маємо таку формулу,

Шаблон:NumBlk

Вектор 𝐱j, обчислений за (Шаблон:EquationNote), це узагальнений в-вектор рангу j, що відповідє в-значенню λ. Ланцюг являє собою лінійно незалежну множину векторів.[6]

Канонічний базис

Означення: Множина з n лінійно незалежних узагальнених векторів утворена винятково жордановими ланцюгами це канонічний базис.

Отже, щойно ми визначили, що узагальнений в-вектор рангу m приналежить канонічному базису, з цього випливає, що m − 1 vectors 𝐱m1,𝐱m2,,𝐱1, які входять до жорданового ланцюга породженого 𝐱m також приналежать канонічному базису.[31]

Нехай λi буде в-значенням алгебричної кратності μi матриці A розміру n×n. Спочатку знайдімо ранги матриць (AλiI),(AλiI)2,,(AλiI)mi. Ціле число mi визначається як перше ціле для якого (AλiI)mi має ранг nμi.

Тепер визначимо

ρk=rank(AλiI)k1rank(AλiI)k(k=1,2,,mi).

Змінна ρk позначає число лінійно незалежних узагальнених в-векторів рангу k, що відповідають в-значенню λi, які з'являться в канонічному базисі дляA. Зауважте, що

rank(AλiI)0=rank(I)=n.[32]

Примітки

Шаблон:Reflist

Література