Теорема Лагранжа про чотири квадрати

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теорема Лагранжа про чотири квадрати стверджує, що довільне натуральне число можна подати у виді суми чотирьох квадратів цілих чисел.

Тобто для довільного натурального числа n, існують цілі числа a, b, c, d , такі що :

n=a2+b2+c2+d2

Наприклад:

1=12+02+02+022=12+12+02+023=12+12+12+0231=52+22+12+12310=172+42+22+12.

Теорема доведена Лагранжем в 1770 році. Довільне натуральне число, що не записується у виді 4k(8m+7) можна також записати як суму квадратів трьох чисел.

Доведення

Для найменших натуральних чисел 1 і 2 розклад записано вище. Також для всіх чисел виконується тотожність чотирьох квадратів:

 (a12+a22+a32+a42)(b12+b22+b32+b42)=

 (a1b1a2b2a3b3a4b4)2+
 (a1b2+a2b1+a3b4a4b3)2+
 (a1b3a2b4+a3b1+a4b2)2+
 (a1b4+a2b3a3b2+a4b1)2.

Звідси випливає, що якщо два довільні натуральні числа можна подати у виді суми чотирьох квадратів, то це ж можна зробити і для їх добутку. Відповідно твердження теореми достатньо довести для непарних простих чисел.

Спершу для такого простого числа p існує натуральне число 0<m<p для якого mp=1+a2+b2 для деяких цілих a,b. Це випливає з того, що цілі числа a2 для 0ap12 не є рівними за модулем p. Справді, якщо для двох таких різних чисел a12a22modp то (a1a2)(a1+a2)0modp і або різниця a1a2 або сума a1+a2 ділиться на p, що не є можливим.

Аналогічно числа b21 для 0bp12 не є рівними за модулем p. Загалом є p+1 число виду a2 або b21 із вказаними умовами і відповідно хоча б два із них належать одному класу лишків за модулем p. Це мають бути деякі числа a2 і b21, тобто a2b21modp і відповідно існує ціле число m для якого a2+b2+1=mp. Оскільки a2,b2<(p2)2 то a2+b2+1<1+2(p2)2<p2 і звідси також 0<m<p.

Зокрема також число mp є сумою чотирьох квадратів mp=0+1+a2+b2 і один із доданків не ділиться на p.

Нехай тепер m є мінімальним натуральним числом, для якого існує розклад у суму чотирьох квадратів mp=x12+x22+x32+x42, де хоча б одне із цілих чисел xi не ділиться на p. Для доведення теореми Лагранжа достатньо довести, що m=1.

Число m є непарним. Адже якщо m є парним, то парним є і x12+x22+x32+x42. Але тоді або всі xi є парними або всі непарними або два парними і два непарними. В будь-якому випадку за допомогою перепозначень можна вважати, що x1 і x2 мають однакову парність, а також x3 і x4 мають однакову парність. Тоді:

mp2=(x1+x22)2+(x1x22)2+(x3+x42)2+(x3x42)2.

Тобто mp2 є сумою чотирьох квадратів не всі з яких діляться на p і це суперечить мінімальності числа m.

Якщо m3 є непарним числом, то існують числа yi, які є рівними xi за модулем m і |yi|<m2. Також не всі xi діляться на m (в іншому випадку сума їх квадратів, яка є рівною mp, ділилася б на m2, що не є можливим для 0<m<p) і тому хоча б одне із чисел yi не є рівним 0. Відповідно згідно означень

0<y12+y22+y32+y42<4(m2)2=m2

Водночас y12+y22+y32+y420modm і існує ціле число m2<m для якого y12+y22+y32+y42=m2m.

Згідно тотожності чотирьох квадратів добуток x12+x22+x32+x42 і y12+y22+y32+y42 є рівний сумі квадратів деяких чотирьох цілих чисел і також:

z12+z22+z32+z42=m2m2p.

Розглядаючи означення усіх zi у тотожності чотирьох квадратів і враховуючи, що xi і yi є рівними за модулем m одержується, що всі zi діляться на m, тобто zi=mti. Ділячи рівність z12+z22+z32+z42=m2m2p на m2 одержуємо, що t12+t22+t32+t42=m2p і m2p є рівним сумі чотирьох квадратів, що суперечить мінімальності m.

Див. також

Джерела