Теорема Ейзенштейна

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Теорема Ейзенштейна — результат у геометричній арифметиці, доведений німецьким математиком Готлобом Ейзенштейном[1] :

Згідно твердження теореми якщо формальний степеневий ряд y=nanXn є алгебричною функцією, тобто задовольняє рівняння P(X, y) = 0 для деякого ненульового многочлена P(X, Y) коефіцієнти якого є алгебричними числами то існує ненульове ціле число A, таке що для всіх n > 0, число Anan є алгебричним цілим числом.

Зокрема якщо коефіцієнти Шаблон:Math є раціональними, то Шаблон:Math є цілими числами [2], тому прості дільники знаменників усіх чисел Шаблон:Math належать скінченній множині простих дільників числа Шаблон:Math. Наслідком цього зокрема є трансцендентність, наприклад, логарифмічної і експоненційної функцій.

Приклад

Для будь-якого цілого числа p > 0,

(1x)1/p=1n=1Cp,n1p2n1xn

де додатні числа Шаблон:Math, узагальнюють числа Каталана Шаблон:Math (що є частковим випадком для p = 2). Оскільки функція (1x)1/p є алгебричною (є коренем рівняння yp+x1), то має існувати число Шаблон:Math в твердженні теореми. Таким числом очевидно є, наприклад, A=p2. Дійсно Anan=p2nCp,n1p2n1=pCp,n1.

Генератриса чисел Шаблон:Math є рівною,

z:=n=0Cp,nxn=1(1p2x)1/ppx.

Для чисел Шаблон:Math виконується рівність Шаблон:Math і рекурентні співвідношення

n*Cp,n=2kp(pk)pk2(1)ki1++ik=nk+1Cp,ij.

Доведення

Нехай N позначає степінь змінної Y у многочлені P(X, Y). Існують многочлени Pj(X, Y) (коефіцієнти яких є алгебричними числами) для яких

P(X,Y+Z)=j=0NPj(X,Y)Zj.

Згідно гіпотези, P(X, y) = 0. Без втрати загальності можна припустити, P1(X, y) ≠ 0 — в іншому випадку P(X, Y) можна замінити на P1(X, Y), що є ненульовою і для якої степінь змінної Y є < N.

Нехай m є нормуванням P1(X, y), тобто найменшим індексом k для якого коефіцієнт Xk у цьому формальному степеневому ряді є не рівним нулю. Можна записати:

y=u+Xm+1vu=n=0m+1anXnv=n=1bnXn(bn=am+1+n).

Згідно гіпотези тереми, усі Шаблон:Math є алгебричними числами, твердження достатньо довести для v. Маємо

0=P(X,y)=P0(X,u)+P1(X,u)Xm+1v+j=2NPj(X,u)(Xm+1v)j.

Згідно вибору m, многочлен P1(X, u)Xm+1 ділиться на X2m+1 але не на X2m+2. Оскільки сума є рівною нулю, то і P0(X, u) ділиться на X2m+1 і поділивши на цю степінь отримаємо

j=0NQj(X)vj=0,j>1Qj(0)=0etA:=Q1(0)0.

Коефіцієнти многочленів Qj є алгебричними числами. Помноживши на деяке ціле число можна вважати, що всі ці числа є алгебричними цілими, як і число Шаблон:Math. Рекурентно можна довести це ж і для Шаблон:Math для n ≥ 1. Розглянувши коефіцієнти при степенях n у рівності

j=0NQj(X)(n=1bnXn)j=0,

отримаємо, що Abnє лінійною комбінацією з коефіцієнтами, що є алгебричними цілими виразів виду

1i<nbikiiki<n.

Кожен такий доданок помножений на Abnє згідно припущення індукції алгебричним цілим і тому їх сума є алгебричним цілим.

Примітки

Шаблон:Reflist

Література