Сферміон

Сферміон — гіпотетична спін-0 частинка-суперпартнер (або счастинка) свого асоційованого ферміона у рамках теорії суперсиметрії в фізиці елементарних частинок. Сферміони є бозонами (скалярними бозонами), мають такі ж квантові числа, що й асоційовані з ними ферміони. Можуть бути продуктом розпаду бозона Хіггса. Не мають спіральності, тому в лівої і правої версій ферміона окремий сферміон. В суперсиметричному розширенні Стандартної моделі (СМ) кожна частинка має суперпартнера зі спіном, який відрізняється на Шаблон:Frac. Ферміони в СМ мають спін -Шаблон:Frac отже сферміони мають спін 0.

Назви сферміонів отримують доданням до назви їхнього суперпартнера літери 'с', яка вказує, що це скалярна частинка зі спіном 0.

Фундаментальні сферміони

Скварки

Скварки є суперпартнерами кварків. До них належать сверхній скварк, снижній скварк, счарівний скварк, сдивний скварк, справдивий скварк і скрасивий скварк.

Слептони

Слептони — суперпартнери лептонів. До цієї групи належать селектрон, смюон, стау-лептон і типи снейтрино.

Слептони

Слептон	Символ	Асоційований лептон	Символ
Перше покоління
Селектрон	$\tilde{e}$	Електрон	$e$
Селектронне снейтрино	${\tilde{\nu }}_e$	Електронне нейтрино	${\nu }_e$
Друге покоління
Смюон	$\tilde{\mu }$	Мюон	$\mu$
Смюонне снейтрино	${\tilde{\nu }}_{\mu }$	Мюонне нейтрино	${\nu }_{\mu }$
Третє покоління
Стау-лептон	$\tilde{\tau }$	Тау-лептон	$\tau$
Стау-лептонне снейтрино	${\tilde{\nu }}_{\tau }$	Тау-нейтрино	${\nu }_{\tau }$

Див. також

• Мінімальна суперсиметрична стандартна модель

Література

• Закрученные пассажи: Проникая в тайны скрытых размерностей пространства Автор — Лиза Рэндалл Шаблон:Ref-ru
• Junker G. Supersymmetric Methods in Quantum and Statistical Physics, Springer-Verlag (1996).
• Kane G. L., Shifman M., The Supersymmetric World: The Beginnings of the Theory World Scientific, Singapore (2000). ISBN 981-02-4522-X.
• Weinberg Steven, The Quantum Theory of Fields, Volume 3: Supersymmetry, Cambridge University Press, Cambridge (1999). ISBN 0-521-66000-9.
• Wess, Julius, and Jonathan Bagger, Supersymmetry and Supergravity, Princeton University Press, Princeton, (1992). ISBN 0-691-02530-4.
• Cooper F., A. Khare, U. Sukhatme. Supersymmetry in Quantum Mechanics, Phys. Rep. 251 (1995) 267-85 (arXiv: hep-th/9405029).
• D.V. Volkov, V.P. Akulov, Pisma Zh.Eksp.Teor.Fiz. 16 (1972) 621; Phys. Lett. B46 (1973) 109.
• V.P. Akulov, D.V. Volkov, Teor.Mat.Fiz. 18 (1974) 39.
• http://arxiv.org/abs/hep-ph/9709356 Шаблон:Webarchive

Посилання

• Детектор ATLAS большого адронного коллайдера: Учебное пособие
• Масса хиггсовского бозона остается сложной для оценки величиной в минимальной суперсимметричной модели Шаблон:Webarchive
• Появляются первые обзоры по результатам поиска бозона Хиггса на LHC Шаблон:Webarchive
• Шаблон:Lien web
• A Supersymmetry Primer, S. Martin, 1999.
• Introduction to Supersymmetry, Joseph D. Lykken, 1996.
• An Introduction to Supersymmetry, Manuel Drees, 1996.
• Introduction to Supersymmetry, Adel Bilal, 2001.
• An Introduction to Global Supersymmetry, Philip Arygres, 2001.
• Weak Scale Supersymmetry, Howard Baer and Xerxes Tata, 2006.
• Brookhaven National Laboratory (8 gennaio 2004). New g−2 measurement deviates further from Standard Model Шаблон:Webarchive
• Fermi National Accelerator Laboratory (25 settembre 2006). Fermilab’s CDF scientists have discovered the quick-change behavior of the B-sub-s meson Шаблон:Webarchive.