Стандартне відображення

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Стандартне відображення (Шаблон:Lang-en), відоме також як стандартне відображення Чирікова (Шаблон:Lang-en) та відображення Чирікова — Тейлора (Шаблон:Lang-en) — нелінійне відображення (що зберігає об'єм) для двох канонічних змінних, (p,x) (імпульсу та координати). Відображення відоме своїми хаотичними властивостями, які вперше були досліджені[1] Борисом Чиріковим в 1969 році.

Відображення задається такими ітераційними рівняннями:

pn+1=pn+Ksinxnxn+1=xn+pn+1

де параметр K контролює хаотичність системи.

Модель ротатора

Стандартне відображення описує рух класичного ротатора — фіксованого стрижня, на який не діє сила тяжіння і який обертається без тертя в площині навколо осі, що проходить через один з його кінців. Ротатор також зазнає спричинених зовнішньою силою періодичних в часі (з періодом одиниця) ударів нескінченно короткої тривалості. Змінні xn та pn відповідають куту повороту ротатора та його кутовому моменту після n-ого удару. Стала K описує силу удару. Функція Гамільтона ротатора може бути записана так:

H=p22+KcosxδPer(t),

де функція δPer(t) періодична з періодом 1 функція, що на одному періоді збігається з δ-функцією Дірака. З вищенаведеної функції Гамільтона елементарно одержується стандартне відображення.

Властивості

Файл:Chirikov map 0.5dp.gif
Рис.1. K=0.5
Файл:Chirikov map 0.971635dp.gif
Рис.2. K=0.971635
Файл:Chirikov map 1.5dp.gif
Рис. 3. K=1.5

Для випадку K=0 відображення є лінійним, тому існують лише періодичні та квазіперіодичні тректорії. При K0 відображення стає нелінійним, згідно з теоремою КАМ, відбувається руйнування інваріантних торів та утворення стохастичних шарів, в яких динаміка є хаотичною. Зростання K призводить до збільшення областей хаосу на фазовій площині (x,p). Завдяки періодичності функції sin(x), динаміку системи можна розглядати на циліндрі [взявши xmod(2π)] або на торі [взявши (x,p)mod(2π)].

Стаціонарні точки відображення визначаються з умови
(xn,pn)=(xn+1,pn+1). На інтервалі x[0,2π[, p[0,2π[ такими точками є (0,0) та (π,0) (внаслідок симетрчності фазової площини системи (xn,pn) при інверсії стосовно точки (π,π) стаціонарні точки (0,π) та (π,π) можна не розглядати). Аналіз лінійної стійкості відображення зводиться до аналізу системи рівнянь

[δxn+1δpn+1]=M^[δxnδpn],
M^=[11+Kcosxn1Kcosxn].
З умови det|M^λI^|=0 можна визначити власні значення матриці M^ для обидвох стаціонарних точок [(0,0) та (π,0)]:
λ±(0,0)=2+K±K2+4K2, λ±(π,0)=2K±K24K2.

Оскільки K>0, то звідси випливає нерівність λ+(0,0)>1. В той же час справедлива нерівність λ(0,0)<λ+(0,0)<1 для довільних K>0. Таким чином стаціонарна точка (0,0) є нестійкою гіперболічною точкою. Стаціонарна точка (π,0) є стійкою еліптичною точкою при 0K<4, оскільки тоді |λ±(π,0)|=1. Для K4 стаціонарна точка (π,0) втрачає стійкість і стає гіперболічною.

Нижче критичного значення параметру, K<Kc (Рис. 1) інваріантні тори ділять фазовий простір системи так, що момент імпульсу p є обмеженим — іншими словами, дифузія p в стохастичному шарі не може виходити за границі, обмежені інваріантними торами. Золотий інваріантний тор руйнується коли число обертання досягає значення rg=(51)/2, що відповідає критичному значенню параметра Kg=0.971635... (фазовий простір системи для K=0.971635 зображено на Рис. 2). Зараз строго не доведено, що Kc=Kg, проте чисельні розрахунки свідчать, що це найімовірніше так. На сьогоні існує лише строге доведення того, що при K>63/64=0.984375.... При K>Kc спостерігається режим глобального хаосу, коли стохастичне море з окремими острівцями стійкості покриває весь фазовий простір (див. рис. 3.). Інваріантних торів, що обмежують еволюцію в фазовому просторі, вже немає і можна говорити про дифузію траєкторії в хаотичному морі.

Ентропія Колмогорова-Синая стандартного відображення добре описується співвідношенням hln(K/2) для значень контрольного параметра K>4[2]

Квантове стандартне відображення

Перехід до квантового стандартного відображення відбувається заміною динамічних змінних (p,x) квантовомеханічними операторами (p^,x^), що задовільняють комутаційному співвідношенню [p^,x^]=i, де  — ефективна безрозмірна стала Планка.

Основною властивістю квантового відображення у порівнянні з класичним є т. зв. явище динамічної локалізації, що полягає в придушенні хаотичної дифузії за рахунок квантових ефектів[3].

Застосування

Багато фізичних систем та явищ зводяться до стандартного відображення. Це, зокрема

  • Динамкіка частинок в прискорювачах;
  • Динаміка комети в Сонячній системі;
  • Мікрохвильова іонізація рідбергівських атомів та автоіонізація молекулярних рідбергівських станів;
  • Електронний магнетотранспорт в резонансному тунельному діоді;
  • Конфайнмент заряджених частинок в дзеркальних магнітних пастках;

Модель Френкеля — Конторової

Шаблон:Докладніше Модель Френкеля — Конторової слід виділити окремо як першу модель, в якій рівняння стандартного відображення були записані аналітично. Ця модель використовується для опису динаміки дислокацій, моношарів на поверхнях кристалів, хвиль густини заряду, сухого тертя. Модель у стаціонарному випадку задає зв'язок між положеннями взаємодіючих частинок (наприклад атомів) в полі просторово-періодичного потенціалу. Функція Гамільтона одновимірного ланцюжка атомів, що взаємодіють з найближчими сусідами через параболічний потенціал взаємодії та знаходяться в полі косинусоїдального потенціалу, який описує кристалічну поверхню, має насутпний вигляд:
H=n(Pn22+(xn+1xn)22Kcosxn),Pn=x˙n.
Тут xn — відхилення атома від свого положення рівноваги. У стаціонарному випадку (Pn0) це призводить до наступного рівняння

xn+12xn+xn1=Ksinxn,

яке заміною pn+1=xn+1xn можна звести до звичайного запису стандартного відображення.

Застосування квантового стандартного відображення

Див. також

Посилання

Шаблон:Примітки

Література

Шаблон:Бібліоінформація

  1. B.V.Chirikov, «Research concerning the theory of nonlinear resonance and stochasticity», Preprint N 267, Institute of Nuclear Physics, Novosibirsk (1969), (Engl. Trans., CERN Trans. 71-40 (1971)).
  2. B.V.Chirikov, «A universal instability of many-dimensional oscillator systems», Phys. Rep. 52: 263 (1979).
  3. G.Casati, B.V.Chirikov, F.M.Izrailev, J.Ford, Lecture Notes in Physics, Springer, Berlin, 93: 334 (1979)