Стала Гельфонда–Шнайдера

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Не плутати з Шаблон:Нп

Шаблон:UniboxСтала Гельфонда–Шнайдера або число Гільберта[1] дорівнює двійці у степені квадратного кореня з двох:

22=2,6651441426902251886502972498731

Трансцендентність цього числа була доведена Шаблон:Нп у 1930 році.[2] У 1934 році Олександр Гельфонд і Шаблон:Нп незалежно один від одного довели більш загальну Шаблон:Нп[3], яка вирішила частину Шаблон:Нп, описаної нижче.

Властивості

Квадратний корінь зі сталої Гельфонда–Шнайдера є трансцендентним числом:

22=22=1,63252691943815284477.

Цю ж саму сталу можна використати для доведення, що ``ірраціональна степінь ірраціонального числа може бути раціональним числом, навіть без попереднього доведення трансцендентності 22. Доведення наступне: або число 22 є раціональним, що доводить теорему, або воно є ірраціональним (як виявляється), і тоді число

(22)2=22×2=22=2

є ірраціональним числом в ірраціональному степені, а отже, є раціональним, що й доводить теорему.[4][5] Доведення не є конструктивним, оскільки не вказує, який із двох випадків вірний, але воно набагато простіше, ніж доведення Шаблон:Нп.

Сьома проблема Гільберта

Частина сьомої з двадцяти трьох проблем Гільберта, поставлених у 1900 році, полягала в тому, щоб довести або знайти контрприклад до твердження, що вираз ab завжди є трансцендентним для алгебраїчної сталої a0,1 та ірраціональної алгебраїчної сталої ab. У своїй промові він навів два явних приклади, один із яких — стала Гельфонда–Шнайдера 22.

У 1919 році він прочитав лекцію з теорії чисел і розповів про три припущення: гіпотезу Рімана, останню теорему Ферма та трансцендентність 22. Він зазначив аудиторії, що не сподівався, що хтось із присутніх у залі проживе достатньо довго, щоб побачити доведення цього результату.[6] Але доказ трансцендентності цього числа був опублікований Р. Кузьміним у 1930 році[2], ще за життя Д. Гільберта. А саме, Р. Кузьмін довів випадок, коли показник степеня b є дійсним квадратичним ірраціональним числом, який пізніше був розширений до довільного алгебраїчного ірраціонального числа b Гельфондом і Шнайдером.

Див. також

Література

Шаблон:Reflist


Додаткова література

  1. Шаблон:Citation
  2. 2,0 2,1 Шаблон:Cite journal
  3. Шаблон:Cite journal
  4. Шаблон:Citation.
  5. Шаблон:Citation,
  6. David Hilbert, Natur und mathematisches Erkennen: Vorlesungen, gehalten 1919—1920.