Оксид ртуті(II)

Окси́д рту́ті(II), Мерку́рій(II) окси́д — неорганічна бінарна сполука складу HgO. Оксид є кристалами жовтого або червоного кольору. Зустрічається у складі мінералу монтроїдиту. Має сильнотоксичну дію.

Поширення у природі

Монтроїдит з родовища у Каліфорнії

Оксид ртуті зустрічається у природі у вигляді доволі рідкісного мінералу монтроїдиту.

Фізичні властивості

Оксид ртуті є діамагнітними кристалами жовтого або червоного кольору (в залежності від розміру часточок), які на світлі та при слабкому нагріванні темнішають, поступово розкладаючись на прості речовини. Не розчиняється у воді.

Отримання

З огляду на малі кількості природного оксиду ртуті у надрах Землі, у промислових масштабах його добувають з інших сполук ртуті. Наприклад, окисненням ртуті при нагріванні (у присутності каталізаторів: платини або оксиду нікелю NiO):

$\mathrm{2}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{+}{\mathrm{O}}_{\mathrm{2}}\stackrel{350^{o}C}{\to }\mathrm{2}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{O}$

Оксид утворюється в результаті термічного розкладання кисневмісних солей, наприклад, нітрату ртуті:

$\mathrm{2}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{(}\mathrm{N}{\mathrm{O}}_{\mathrm{3}}{\mathrm{)}}_{\mathrm{2}}\stackrel{400^{o}C}{\to }\mathrm{2}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{O}\mathrm{+}\mathrm{4}\mathrm{N}{\mathrm{O}}_{\mathrm{2}}\mathrm{+}{\mathrm{O}}_{\mathrm{2}}$

Іншими способами є реакція взаємодії лугів із розчинами солей ртуті та гідроліз у великій кількості гарячої води:

$\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{C}{\mathrm{l}}_{\mathrm{2}}\mathrm{+}\mathrm{2}\mathrm{K}\mathrm{O}\mathrm{H}\mathrm{\to }\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{O}\mathrm{+}\mathrm{2}\mathrm{K}\mathrm{C}\mathrm{l}\mathrm{+}{\mathrm{H}}_{\mathrm{2}}\mathrm{O}$

$\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{(}\mathrm{N}{\mathrm{O}}_{\mathrm{3}}{\mathrm{)}}_{\mathrm{2}}\mathrm{+}{\mathrm{H}}_{\mathrm{2}}\mathrm{O}\mathrm{\leftrightarrows }\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{O}\mathrm{+}\mathrm{2}\mathrm{H}\mathrm{N}{\mathrm{O}}_{\mathrm{3}}$

Хімічні властивості

Оксид ртуті є відносно малостійкою сполукою, розкладається при нагріванні:

$\mathrm{2}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{O}\stackrel{450-500^{o}C}{\to }\mathrm{2}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{+}{\mathrm{O}}_{\mathrm{2}}$

Із водою не взаємодіє. Проявляє слабкі осно́вні властивості, реагуючи з розведеними кислотами:

$\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{O}\mathrm{+}\mathrm{2}\mathrm{H}\mathrm{C}\mathrm{l}\mathrm{\to }\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{C}{\mathrm{l}}_{\mathrm{2}}\mathrm{+}{\mathrm{H}}_{\mathrm{2}}\mathrm{O}$

$\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{O}\mathrm{+}\mathrm{2}\mathrm{H}\mathrm{N}{\mathrm{O}}_{\mathrm{3}}\mathrm{\to }\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{(}\mathrm{N}{\mathrm{O}}_{\mathrm{3}}{\mathrm{)}}_{\mathrm{2}}\mathrm{+}{\mathrm{H}}_{\mathrm{2}}\mathrm{O}$

HgO відновлюється воднем в присутності каталізаторів CuO та Al₂O₃:

$\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{O}\mathrm{+}{\mathrm{H}}_{\mathrm{2}}\stackrel{KAT}{\to }\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{+}{\mathrm{H}}_{\mathrm{2}}\mathrm{O}$

Взаємодіє з галогенами, утворюючи, в залежності від умов проведення реакції, галогенід або оксигалогеніди:

$\mathrm{2}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{O}\mathrm{+}\mathrm{2}{\mathrm{F}}_{\mathrm{2}}\stackrel{t}{\to }\mathrm{2}\mathrm{H}\mathrm{g}{\mathrm{F}}_{\mathrm{2}}\mathrm{+}{\mathrm{O}}_{\mathrm{2}}$

$\mathrm{2}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{O}\mathrm{+}\mathrm{2}\mathrm{C}{\mathrm{l}}_{\mathrm{2}}\mathrm{\to }\mathrm{O}\mathrm{(}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{C}\mathrm{l}{\mathrm{)}}_{\mathrm{2}}\mathrm{+}\mathrm{C}{\mathrm{l}}_{\mathrm{2}}\mathrm{O}$

$\mathrm{2}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{O}\mathrm{+}\mathrm{2}\mathrm{C}{\mathrm{l}}_{\mathrm{2}}\stackrel{t}{\to }\mathrm{2}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{C}{\mathrm{l}}_{\mathrm{2}}\mathrm{+}{\mathrm{O}}_{\mathrm{2}}$

$\mathrm{2}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{O}\mathrm{+}\mathrm{2}\mathrm{B}{\mathrm{r}}_{\mathrm{2}}\stackrel{CC{l}_4}{\to }\mathrm{O}\mathrm{(}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{B}\mathrm{r}{\mathrm{)}}_{\mathrm{2}}\mathrm{+}\mathrm{B}{\mathrm{r}}_{\mathrm{2}}\mathrm{O}$

$\mathrm{6}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{O}\mathrm{+}\mathrm{6}{\mathrm{I}}_{\mathrm{2}}\stackrel{100^{o}C}{\to }\mathrm{5}\mathrm{H}\mathrm{g}{\mathrm{I}}_{\mathrm{2}}\mathrm{+}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{(}\mathrm{I}{\mathrm{O}}_{\mathrm{3}}{\mathrm{)}}_{\mathrm{2}}$

При перемішуванні оксиду ртуті з гідроксидом амонію, утворюються дрібні жовті кристали, які мають назву «основа Міллона»:

$\mathrm{2}\mathrm{H}\mathrm{g}\mathrm{O}\mathrm{+}\mathrm{N}{\mathrm{H}}_{\mathrm{4}}\mathrm{O}\mathrm{H}\stackrel{}{\to }\mathrm{(}\mathrm{H}\mathrm{O}\mathrm{H}\mathrm{g}{\mathrm{)}}_{\mathrm{2}}\mathrm{N}{\mathrm{H}}_{\mathrm{2}}\mathrm{O}\mathrm{H}$

Токсичність

Застереження про токсичність на упаковці HgO Шаблон:Ref-en

Як і всі сполуки ртуті, оксид має токсичну дію. Потрапляючи до організму людини через шкіру або дихальні шляхи, він може викликати нудоту, діарею, ураження нервової системи.

Джерела

• Шаблон:Книга Шаблон:Ref-en
• Шаблон:Книга Шаблон:Ref-ru
• Шаблон:Книга Шаблон:Ref-ru