Мартін Девіс
Шаблон:Науковець Шаблон:Othernames Мартін Девід Девіс (Шаблон:Lang-en; 8 березня 1928 — 1 січня 2023) — американський математик, відомий своєю роботою, яка присвячена десятій проблемі Гільберта.[1][2]
Біографія
Батьки Девіса іммігрували до США з міста Лодзь (Польща). Зустрівшись вже в Нью-Йорку, вони одружились. Девіс народився та виріс в місті Бронкс. Батьки з дитинства заохочували Мартіна здобути вищу освіту.[1][2]
В 1950 році під керівництвом Алонзо Черча Мартін здобув докторський ступінь в Принстонському університеті, який є одним з найстаріших та найпрестижніших університетів США.
Внесок
Девіс — один з винахідників Шаблон:Не перекладено та алгоритму DPLL. Також він відомий завдяки своїй моделі машини Поста.
Десята проблема Гільберта
В 30-х роках ХХ ст. формалізується поняття алгоритму, а також з'являються перші приклади алгоритмічно нерозв'язних множин в математичній логіці. Важливим моментом став доказ Андрієм Марковим і Емілем Постом (незалежно один від одного) нерозв'язності Шаблон:Не перекладено[3][4] в 1947 році. Це був перший доказ нерозв'язності алгебраїчної задачі. Він, а також труднощі, з якими зіткнулися дослідники діофантових рівнянь, викликали припущення, що необхідного Гільбертом алгоритму не існує. Трохи раніше, в 1944 році, Еміль Пост в одній зі своїх робіт вже писав, що десята проблема «молить про доказ нерозв'язності» (Шаблон:Lang-en).
Гіпотеза Девіса
Слова Поста надихнули студента Мартіна Девіса на пошук доказів нерозв'язності десятої проблеми. Девіс перейшов від її формулювання в цілих числах до більш природного для теорії алгоритмів формулювання в натуральних числах. Це дві різні задачі, проте кожна з них зводиться до іншої. У 1953 році він опублікував роботу, в якій намітив шлях вирішення десятої проблеми в натуральних числах.
Девіс нарівні з класичними діофантовими рівняннями розглянув їхню параметричну версію:
де многочлен з цілими коефіцієнтами можна розділити на дві частини — параметри та змінні При одному наборі значень параметрів рівняння може мати рішення, при іншому рішень може не існувати. Девіс виділив множину , яка містить всі набори значень параметрів (), при яких рівняння має рішення:
Такий запис він назвав діофантовим представленням множини, а саму множину також назвав діофантова. Для доказу нерозв'язності десятої проблеми потрібно було лише показати діофантовість будь-якої зліченної множини, тобто показати можливість побудови рівняння, яке мало б натуральні корені лише при всіх , що належать цій зліченній множині: оскільки серед перелічуваних множин містяться нерозв'язні, то, взявши нерозв'язну множину за основу, неможливо було б отримати загальний метод, який би визначав, чи має на цьому наборі рівняння натуральні корені. Все це привело Девіса до такої гіпотези: Шаблон:Теорема Девіс також зробив перший крок — довів, що будь-яку зліченну множину можна представити у вигляді:
Це дістало назву «нормальна форма Девіса». Довести свою гіпотезу, позбувшись квантора загальності, йому на той момент не вдалося.
Нагороди та почесні звання
В 1975 році, Девіс був нагороджений Премією Стіла, премією Chauvenet Prize та премією Lester R. Ford за роботу, яка присвячена десятій проблемі Гільберта.[2]
У 1982 році Мартін став членом Американської академії мистецтв і наук[2].
У 2012 був обраний стипендіатом Американського математичного товариства.[5]
Окремі видання
- Книги
- Огляд двигунів логіки: Шаблон:CitationШаблон:Недоступне посилання
- Статті
- Мартін Девіс (1995), «Чи є математична інтуїція алгоритмічною», Поведінкові та мозкові науки, 13(4), 659-60.
Див. також
Посилання
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 Шаблон:Citation.
- ↑ 2,0 2,1 2,2 2,3 Шаблон:MacTutor Biography
- ↑ Шаблон:Cite web
- ↑ Шаблон:Cite web
- ↑ List of Fellows of the American Mathematical Society Шаблон:Webarchive, retrieved 2014-03-17.