Квантовий ефект Шотткі

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Квантовий ефект Шоткі

Класичний ефект Шотткі може мати місце на поверхні розділу SiSiO2, де мобільний заряд в діелектриці (SiO2) рівний:

Qss*=qNss*,

котрий враховує "металічну" частину (не має значення конкретний фізичний механізм її утворення) та дозволяє виконання механізму відображення для зарядів відносно SiSiO2 площини симетрії.

Електрон, котрий знаходиться у "вакуумі" (у цьому випадку це напівпровідник) на деякій відстані x від поверхні "металу", індукує на його поверхні позитивний заряд. Сила притягання між електроном та цим індукованим поверхневим зарядом рівна по величині силі притягання до ефективного позитивного заряду +q, котрий називають зарядом зображення. Ця сила, котра також називається силою зображення, рівна:

F=q24π(2x)2ϵ0ϵs=q216πϵ0ϵsx2,

де ϵ0- діелектрична проникність вакууму, ϵs- відносна проникність поверхні напівпровідника. Робота, яку необхідно зробити щоб перемістити електрон із нескінченності в точку x, рівна:

A(x)=xFdx=q216πϵ0x,

Якщо до системи прикладено зовнішнє електричне поле E, то потенційна енергія електрону WP буде рівна сумі:

WP(x)=q216πϵ0ϵsx+qEx еВ.

Зниження бар'єра Шотткі Δϕ та віддалі xm, на якій величина потенціалу досягає максимуму, визначається із умови d[WP(x)]dx=0. Звідки знаходимо:

xm=q16πϵ0ϵsE см,

Δϕ=qE4πϵ0ϵs=2Exm В.

В загальному випадку квантовий ефект Шоткі пов'язаний з проблемою атому Бора, дискретна енергія якого може бути записана у вигляді:

WB0=22m(naB)2,n=1,2,...

де aB- Борівський радіус, та з проблемою Ейрі (трикутної потенційної ями), що має енергетичні рівні:

UAn=ηn(qEn2m)2/3

де ηn- корені функції Ейрі. Оскільки атомна проблема належить до класу 3Д- проблем (тривимірних), а проблема Ейрі є типова одномірна (1Д-), то їх сумісний розв'язок важко отримати в аналітичній формі. Тому тут можна скористатися квазікласичним наближенням першого порядку щоб розв'язати проблему руху зарядів в 1Д- розмірності біля поверхні розділу SiSiO2. Як відомо, квантовий рух вільної частки може бути поданий у вигляді плоскої хвилі:

ψ(x)exp(ikx),

де k - хвильовий вектор, а кінетична енергія:

W=(k)22m.

У випадку наявності центрів розсіювання хвильовий вектор задовольняє умові:

k(2x)=1, і тому одночастинна кінетична енергія може бути переписана у вигляді:

WII=28mx2.

Розглянемо випадок наявності однієї частки для якої повну енергію можна записати у вигляді:

WIIΣ(X)=WII+UII=28mx2+qxE.

Диференціюючи останнє рівняння по x, можна отримати екстремальне значення координати:

xIIm=(24mqE)1/3

та для бар'єру Шоткі:

Δϕ=WIIΣ(X)q=32q(qE2m)2/3

Електричне поле E в останньому рівнянні має тільки дискретні значення у квантовому випадку, котрі можна знайти наступним чином. Очевидно, що в задачі Бора використовується взаємодія двох часток. Тому для двох часток в нашому випадку кінетичну енергію необхідно зменшити в 2 рази. Тоді повна енергія може бути переписана у вигляді:

W2IΣ(X)=W2I+U2I=216mx2+qxE..

Диференціюючи це рівняння отримаємо значення координати в точці екстремуму:

x2Im=0.5(2mqE)1/3, та кінетичної енергії:

W21(xm)=25/3(qE2m)2/3,

а також потенційної енергії:

U21(xm)=22/3(qE2m)2/3.

Використовуючи умови зшивання

W21(xm)=WBn, та U21(xm)=UA0

можна отримати оцінку для електричного поля:

E0n=23/2n3η03/2EB,,

де EB=22mqaB3=2,57111011 В/м, а η0=2,33811- перший корінь функції Ейрі.

Див. також

Література

  • Yakymakha O.L., Kalnibolotskij Y.M., Solid- State Electronics, vol.37, No.10,1994.,pp.1739-1751