Карл Готфрід Нейман

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Однофамільці Шаблон:Науковець Карл Готфрід Нейман (нім. Carl Gottfried Neumann; 7 травня 1832, Кенігсберг27 березня 1925, Лейпциг) — німецький математик, професор університетів у Базелі (з 1863), Тюбінгені (з 1865) і Лейпцигу (з 1868). Син відомого мінералога, фізика і математика Франца Ернста Неймана і брат вченого-медика Ернста Неймана.

Біографія

Карл Готфрід Нейман народився 7 травня 1832 року в Кенігсберзі, Пруссія в сім'ї мінералога, фізика і математика Франца Ернста Неймана, який був професором мінералогії і фізики в Кенігсберзькому університеті. Карл Нейман навчався в Кенігсберзі і Галле і був професором в університетах Галле, Базеля, Тюбінгена і Лейпцига.

Перебуваючи в Кенігсберзі, він вивчав фізику разом зі своїм батьком, а пізніше, будучи працюючим математиком, займався майже виключно проблемами, що виникають з фізики. Натхненний роботами Бернхарда Рімана з електродинаміки, Нейман розробив теорію, засновану на кінцевому поширенні електродинамічних впливів, яка зацікавила Вільгельма Едуарда Вебера і Рудольфа Клаузіуса, щоб вступити з ним в листування. Вебер описав професуру Неймана в Лейпцигу як «вищу механіку, яка по суті охоплює математичну фізику», і його лекції так і зробили.[1] Максвелл посилається на електродинамічну теорію, розроблену Вебером і Нейманом у вступі до динамічної теорії електромагнітного поля (1864).

Нейман працював над принципом Діріхле і може вважатися одним з ініціаторів теорії інтегральних рівнянь. Ряд Неймана, який аналогічний геометричному ряду:

11x=1+x+x2+

але для нескінченних матриць або для обмежених операторів, названий на його честь.

Разом з Альфредом Клебшем Нейман заснував журнал математичних досліджень «Mathematische Annalen». Він помер у Лейпцигу.

На його честь названо граничну умову Неймана для деяких типів звичайних і диференціальних рівнянь в часткових похідних (Cheng and Cheng, 2005).

Область наукових інтересів

Основні праці з диференціальних рівнянь і алгебраїчних функцій.

У теорії диференціальних рівнянь з приватними похідними Нейману належать роботи, що відносяться до теорії потенціалу (зокрема, до теорії логарифмічного потенціалу), де їм дано метод (метод Неймана) рішення задачі Діріхле для випадку опуклих контурів (на площині) і опуклих поверхонь (у просторі).

Досліджував другу крайову задачу (т.зв. завдання Неймана).

Роботи з математичної фізики, електродинаміки, механіки, гідродинаміки. Розвинув теорію потенціалу. Висунув (1870 р.) ідею інерціальної системи відліку. Передбачив явище термодифузії (1872 р.). У 1875 р. виконав математичний аналіз диференціальних співвідношень термодинаміки (ввів відмінність в позначеннях повних диференціалів і нескінченно малих величин).

Нагороди і почесті

Публікації

Примітки

Шаблон:Reflist

Література

  • Шаблон:NDB
  • Otto Hölder: Carl Neumann. Nachruf vom 14. November 1925 in der öffentlichen Sitzung der Mathematisch-Physischen Klasse der Sächsischen Akademie der Wissenschaften zu Leipzig Band LXXXVII – hier: Sonderdruck mit dem Verzeichnis der 176 Veröffentlichungen Carl Neumanns.
  • Karl-Heinz Schlote: Zur Entwicklung der mathematischen Physik in Leipzig (I) – Der Beginn der Neumannschen Ära. In: N.T.M. 9, 2001, S. 229–245.
  • Eberhard Neumann-Redlin von Meding: Carl Gottfried Neumann, Zum 175. Geburtstag des Leipziger Mathematikers. In: Königsberger Bürgerbrief. Nr. 70, 2007, S. 56–57.
  • Carl Gottfried Neumann: Über die Prinzipien der Galilei-Newtonschen Theorie. Leipziger Antrittsvorlesung. In: Herbert Beckert, Walter Purkert: Leipziger mathematische Antrittsvorlesungen. Auswahl aus den Jahren 1869–1922. Teubner, Leipzig 1987 (mit Biografie).
  • Hans Salié: Carl Neumann. In: Herbert Beckert, Horst Schumann (Hrsg.) 100 Jahre Mathematisches Seminar der Karl-Marx-Universität Leipzig. Deutscher Verlag der Wissenschaften, Berlin 1981.

Посилання

Шаблон:Ci

Шаблон:Бібліоінформація

  1. Christa Jungnickel, Russell McCormmach, Intellectual Mastery of Nature. Theoretical Physics from Ohm to Einstein (1990) Vol. 1. p. 181.