Діазометан

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Речовина Діазометан — це найпростіша діазосполука. Хімічна формула — CHA2NA2.

Будова

Нітроген у молекулі діазометану заряджений позитивно. Її будову можна зобразити як Неможливо розібрати вираз (синтаксична помилка): {\displaystyle \ce{CH2- -N+#N}} або як CHA2=NA+=NA. Насправді негативний заряд розподілений між CH2 та N, при чому на групі CH2 негативного заряду трохи більше. Тому кратність зв'язку C-N трохи менша за 3/2, а зв'язку N-N — трохи більша за 5/2.

Молекула має лінійну будову. Довжина зв'язку CN — 134 пм, зв'язку N-N — 113 пм.

Фізичні властивості

За звичайних умов діазометан є жовтим газом. Температура плавлення — -145°С, температура кипіння — -23°С. Ентальпія утворення — 192.5 кДж/моль, ентропія — 242.9 Дж/(моль*К).

Хімічні властивості

Діазометан хімічно дуже активний. Проявляє основні та нуклеофільні властивості, є метилюючим агентом. Може реагувати з речовинами, в яких є рухливий атом гідрогену — водою, кислотами. Для взаємодії зі спиртами потрібен каталізатор:

CHA2NA2+HXCHA3X+NA2

Реакція йде наступним чином: спочатку заряд CH2 дорівнює -1/2, а заряд N2 — +1/2. Протон приєднується до CH2, утворюючи катіон CHA3A1/A2+NA2A1/A2+. Потім від нього відщеплюється молекула азоту, залишаючи CH3+. В кінці до нього приєднується X-.

Як нуклеофіл, може приєднуватися до альдегідів та кетонів. При взаємодії з формальдегідом утворюється ацетальдегід. При взаємодії з іншими альдегідами утворюються кетони:

HCOH+CHA2NA2HA3CCHO+NA2

Неможливо розібрати вираз (синтаксична помилка): {\displaystyle \ce{R-CO-H +CH2N2 ->R-CH(O)- -CH2-N+#N ->R-CO-CH3 +N2}}

Коли він взаємодіє з кетонами, один з радикалів переходить до CH2:

При нагріванні розкладається на азот та карбен, який може легко приєднуватись до подвійних зв'язків, утворюючи тричленні цикли:

Взаємодія з етиленом.
Взаємодія з етиленом.

Взаємодія з бензеном призводить до розширення циклу й утворення циклогептатриєну. При взаємодії з циклічними кетонами також відбувається розширення циклу[1]:

Отримання

Вперше діазометан був відкритий Г. Пехманом у 1894 році. Він отримав його при взаємодії гідразину та трихлорметану у лужному середовищі:

NHA2NHA2+HCClA3+3NaOHCHA2NA2+3NaCl+3HA2O

Найкраще отримувати діазометан зі сполук, що містять замісники з - I-ефектом у α-положені до аміногрупи, наприклад, алкілсечовини, алкілуретанів. З них отримують їх N-нітрозопохідні. Метилсечовину також отримують з метиламіну та Cl-CO-NH2:

HA3CNHA2+ClCONHA2OHAHA3CNHCONHA2+HCl (Реакція йде у лужному середовищі через виділення кислоти)

HA3CNHCONHA2+HNOA2HA3CN(NO)CONHA2+HA2O

HA3CN(NO)CONHA2+2NaA+OHAHA2CNA2+NaA2COA3+NHA3+HA2O

Замість N-метилсечовини можна також використати метилуретан CH3-NH-CO-OC2H5.

Примітки

Шаблон:Reflist

Посилання

  1. Diazomethane | CH2N2 - PubChem Шаблон:Webarchive
  2. Диазометан — физико-химические свойства | CHEMBD.NET
  3. ICSC 1256

Література

  1. Ластухін Ю. О., Воронов С. А. Органічна хімія. — 3-є. — Львів : Центр Європи, 2006. — 864 с. — ISBN 966-7022-19-6.
  2. О. Я. Нейланд. Органическая химия. — М.: Высшая школа, 1990. — 751 с. — 35 000 экз. — ISBN 5-06-001471-1.