Друга квадратична форма

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Друга квадратична форма в диференціальній геометрії це квадратична форма на дотичній площині гладкої поверхні в тривимірному евклідовому просторі, зазвичай позначається II. Разом з першою фундаментальною формою, вона використовується для визначення зовнішніх інваріантів поверхні та її головних кривин. Поняття другої квадратичної форми узагальнюється на гладкі гіперповерхні в рімановому многовиді.

Випадок поверхні в 3

Мотивація

Друга фундаментальна форма параметрично заданої поверхні S в 3 була введена і вивчена Гаусом. Припустимо спочатку, що графіком поверхні є двічі безперервно диференційована функція z=f(x,y), і, що площина z=0 буде дотичною площиною до поверхні в початку координат. Тоді f і його часткова похідна s по відношенню до x і y обернеться в нуль в (0,0). Таким чином, ряд Тейлора функції f в точці (0,0) починається з квадратичних членів:

z=Lx22+Mxy+Ny22+   доданки вищого порядку

і друга фундаментальна форма на початку координат в координатах x, y є квадратична форма

Ldx2+2Mdxdy+Ndy2.

Для гладкої точки P на S, можна вибрати систему координат таким чином, щоб площина z=0 проходила була дотичною до поверхні S в точці P, тому можна визначити другу фундаментальну форму таким же чином.

Класичний запис

Друга фундаментальна форма загальної параметрично заданої поверхні визначається наступним чином. Нехай 𝐫=𝐫(u,v) буде регулярною параметризацією поверхні в 3, де 𝐫 є гладкою вектор-функцією від двох змінних. Вона є спільною для часткових похідних 𝐫 по u і v, які позначаються як 𝐫u і 𝐫v. Регулярність параметризації 𝐫u і 𝐫v, означає, що вони лінійно незалежні для будь-якої точки (u,v) в області 𝐫, і, отже, породжують дотичну площину S в кожній точці. Це рівнозначно тому, що векторний добуток 𝐫u×𝐫v буде ненульовим вектором нормалі до поверхні. Таким чином, параметризація визначає поле одиничного вектора нормалі 𝐧:

𝐧=𝐫u×𝐫v|𝐫u×𝐫v|.

Друга квадратична форма n-мірної поверхні

Друга квадратична форма n-мірної поверхні, вкладеної в простір n+1, — квадратична форма, що задає нормальну кривину. Нехай 𝐧 — нормальний вектор в точці P, а 𝐫:nn+1 — локальна карта поверхні в точці P.Тоді друга квадратична форма обчислюється за формулою qij=(𝐧,2𝐫xixj).

Нормальна кривина kn за напрямом 𝐮 обчислюється за формулою q(𝐮,𝐮)g(𝐮,𝐮), де g — перша квадратична форма.

Теорема. Всі лінії на поверхні, що проходять через точку M поверхні зі спільною дотичною, мають одну і ту ж нормальну кривину. Відзначимо також, що в так званих Нормальних перетинах поверхні, що проходять через вектор нормалі, напрям цього вектора збігається з напрямком головної нормалі до лінії на поверхні, що лежить в цьому перетині, так що нормальна кривина збігається з кривиною цієї лінії. Зазвичай радіус кривини нормального перетину поверхні береться з протилежним знаком.