Гіпотеза Каталана

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Гіпотеза Каталана — твердження в теорії чисел: Шаблон:Теорема Іншими словами, крім 23=8 і 32=9 не існує інших послідовних степенів натуральних чисел.

Гіпотезу сформулював Ежен Каталан 1844 року[1]Шаблон:Sfn.

2002 року математик румунського походження Шаблон:Iw в університеті міста Падерборн (Німеччина) довів цю гіпотезу[2]. Відтоді доведену гіпотезу Каталана стали також називати теоремою Міхалеску.

Історія

Історія задачі сягає принаймні з Герсоніда, який довів частковий випадок гіпотези в 1343 році, де (x, y) було обмежено як (2, 3) або (3, 2).

Перший значний прогрес після того, як Каталан висловив свою гіпотезу, з'явився 1850 року, коли Шаблон:Нп розглянув випадок b = 2. Він довів, що рівняння xm - y2 = 1 не має розв'язку для y≠3[3].

1921 року Т. Нагель повністю дослідив рівняння x3zt=1 і xyz3=1 для y≠2Шаблон:Sfn.

Для рівняння x4zt=1 задачу вирішив Сельберг (1932), а для рівняння x2zt=1 — китайський математик Ко Чао (1960)Шаблон:Sfn.

Таким чином гіпотезу було доведено в кількох окремих випадках.

Фундаментальний прорив стався в середині XX-го сторіччя, коли Кассельс довів таку теоремуШаблон:Sfn: Шаблон:Теорема

Разом із деякими раннішими результатами теорема Кассельса вже дозволяла стверджувати, що якщо гіпотеза Каталана й не справджується, то лише для досить великих чисел (a, b > 105)Шаблон:Sfn.

1976 року Шаблон:Нп застосував Шаблон:Нп в теорії трансцендентності для встановлення меж на a, b і використав існуючі результати, що обмежують x, y через a, b, щоб отримати ефективну верхню межу для x, y, a, b . Мішель Ланжевен обчислив значення expexpexpexp73010101010317 для межі.[4] Це розв'язало гіпотезу Каталана для всіх випадків, крім деякої скінченної (втім, дуже великої) кількості. Проте, остаточні обчислення, необхідні для завершення доведення теореми, були занадто трудомісткими.

Гіпотезу Каталана довів Преда Міхалеску в квітні 2002 року. Доведення опубліковано 2004 року в Journal für die reine und angewandte Mathematik. Воно широко застосовує теорію кругових полів та Шаблон:Нп. Юрій Білу продемонстрував доведення на Шаблон:Нп[5]. У 2005 році Міхалеску опублікував спрощене доведення[6].

Узагальнення

Узагальненням гіпотези Каталана є гіпотеза Піллаї[7]: Шаблон:Теорема

Див. також

Примітки

Шаблон:Примітки

Література

Посилання