Гексаціаноферат(III) калію

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Речовина Ге́ксаціа́нофера́т(III) ка́лію, або червона кров'яна сіль — комплексна сполука складу K3[Fe(CN)6]. Вважається отруйною.

Добування

Добувають окисненням гексаціаноферату(II) калію за допомогою хлору або електролітично:

  • 2K4[Fe(CN)6] + Cl2 = 2K3[Fe(CN)6] + 2KCl

Фізичні властивості

Темно-червоні кристали, які при подрібненні (розтиранням) перетворюються на помаранчевий або жовтий порошок. Розчинні у воді, ацетоні; нерозчинні в етанолі. Водний розчин, так само як і порошок, має жовтий (зеленувато-жовтий[1]) колір.

Хімічні властивості

Термічно нестійка сполука. На відміну від гексаціаноферату(II) калію, відносно легко гідролізує із виділенням ціаніду, тому є отруйною.

  • [Fe(CN)6]3– + H2O = [Fe(CN)5(H2O)]2– + CN

Ймовірно, саме ця реакція приводить до зростання pH водного розчину цієї солі при освітленні його розсіяним денним світлом, внаслідок гідролізу: CN + H2O ⇄ HCN + OH

При подальшому поверненні розчину до темряви pH розчину знову знижується, тож ці процеси є оборотними.

З гарячою розведеною сульфатною кислотою виділяє гідрогенціанід, із концентрованою — монооксид вуглецю (як продукт гідролізу ціаніду до мурашиної кислоти та дегідратації останньої).

У водному розчині є окисником, в лужному середовищі дуже сильним:

Також окиснює W до WOШаблон:Su, NH3 до N2 тощо.

Із солями феруму(II) утворює синій осад або колоїдний розчин (турнбулева синь):

  • Fe2+ + [Fe(CN)6]3– = Fe3+ + [Fe(CN)6]4–,
4Fe3+ + 3[Fe(CN)6]4– = Fe4[Fe(CN)6]3

Сполука такої самої кристалічної будови утворюється при додаванні Fe3+ до розчину гексаціаноферату(II) калію — берлінська лазур. Варіюванням умов перебігу реакції можна отримати різноманітні подібні продукти, в тому числі розчинну берлінську лазур KFe[Fe(CN)6].

При взаємодії з розведеними кислотами виділяє дуже токсичну синильну кислотуШаблон:Sfn:

𝖪𝟥[𝖥𝖾(𝖢𝖭)𝟨]+𝟨𝖧𝖢𝗅 𝟥𝖪𝖢𝗅+𝖥𝖾𝖢𝗅𝟥+𝟨𝖧𝖢𝖭

Застосування

Реагент для якісної реакції на Fe2+, якій не заважає наявність в розчині іонів Fe3+. Також для добування пігментів: після їхнього відкриття берлінська лазур (1704) та турнбулева синь (1840) тривалий час використовувалися як пігменти, в тому числі для чорнила.

Джерела

Примітки

Шаблон:Reflist

Шаблон:Сполуки калію