Вихори Гертлера

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вихори Гертлера в приграничному шарі

Ви́хори Ге́ртлера (Шаблон:Lang-en) — це вторинна течія, що виникає в приграничному шарі потоку рідини поблизу увігнутої поверхні. Якщо товщина приграничного шару набагато менша від радіуса кривини поверхні, тиск усередині приграничного шару залишається постійним уздовж нормалі до поверхні. З іншого боку, якщо товщина приграничного шару є порівнянною за порядком величини радіуса кривини поверхні, то відцентрова сила створює різницю тисків у приграничному шарі. Це призводить до відцентрової нестійкості (нестійкості Гертлера) приграничного шару з подальшим формуванням вихорів Гертлера.

Число Гертлера

На основі теоретичного аналізу Гертлер показав, що нестійкiсть має місце у приграничному шарі над увігнутою стінкою, коли параметр, який у подальшому був названий числом Гертлера, досягає певного критичного значення.

Число Гертлера (G) — це характеристичне число та критерій подібності у гідродинаміці, що дорівнює відношенню відцентрових сил до сил в'язкості всередині приграничного шару. Воно визначається як

G=Ueθν(θRc)1/2,

де

Ue = зовнішня (за межами приграничного шару) швидкість;
θ = товщина втрати імпульсу[1];
ν = кінематична в'язкість;
Rc = радіус кривини поверхні.

Нестійкість Гертлера виникає коли G перевищує 0,3.

Схожі явища

Подібне явище виникає внаслідок тієї самої відцентрової дії, іноді має місце в обертових потоках, які не слідують за вигнутою стінкою, наприклад, реберні вихори, що спостерігаються в слідах циліндрів[2] і створюються позаду рухомих елементів[3].

Див. також

Примітки

Шаблон:Reflist

Посилання

  1. Товщина втрати імпульсу — товщина шару гіпотетичної нев'язкої рідини, що рухається з рівномірною швидкістю, яка має такий самий імпульс, що втрачений реальною рідиною у приграничному шарі.
  2. Шаблон:Cite journal
  3. Шаблон:Cite journal