Бета (літера)
Шаблон:Otheruses Шаблон:Otheruses Шаблон:Otheruses Шаблон:Грецька абетка Бе́та (велика Β, мала β, внутрішня ϐ; Шаблон:Lang-el Шаблон:IPA2) — друга літера грецької абетки. У системі грецьких чисел має значення 2, у цьому разі її пишуть з апостофом — Β'.
Назва «бета» вживається щодо літери давньогрецької абетки. У візантійській і новогрецькій абетці вона називається ві́та (Шаблон:Lang-el) — внаслідок змін у читанні літер β та η.
При високоякісному друці, в середині слова інколи використовується варіант літери, що не має «хвостика»: «βίβλος» записується як «βίϐλος».
Вимова
- Давньогрецька вимова літери — дзвінкий губно-губний проривний звук [b].
- Вимова в сучасній грецькій, а також у візантійській (середньогрецькій) — дзвінкий губно-зубний фрикативний [v].
У зв'язку з тим, що в процесі історичного фонологічного розвитку грецької мови «бета» змінила свою вимову з [b] на [v], у новогрецькій для передавання звука [b] (наприклад, у запозиченнях) використовують не β, а буквосполучення μπ («мю» + «пі»).
Історія
Ця літера походить від фінікійської літери 
(«бет»).
Нащадки
- Від «бети» у її класичному, давньогрецькому читанні походить латинська «B».
- Від «бети» у її середньогрецькому, візантійському читанні походить кирилична старослов'янська
(«віди») і сучасна кирилична «В». Видозміною грецької великої «бети» пояснюють і накреслення кириличної 
(«буки») — сучасної кириличної «Б». У кириличній буквеній цифірі 
означала «2», у той час як 
числового значення не мала.
Транслітерація
- У латинській транслітерації давньогрецьких слів β передають латинською «b», у транслітерації новогрецької мови — літерою «v».
Використання
Велика літера
- У математиці — бета-функція.
Мала літера
- У фізиці — позначення бета-частинок.
- У МФА — позначення дзвінкого губно-губного фрикативного звука, схожого на [b].
- В астрономії — друга (як правило) за яскравістю зоря в сузір'ї
Передавання бети в українській мові
Згідно з чинним правописом (від 1993 року) «бету» в словах грецького походження передають по-різному, залежно від шляху запозичення. Так, у словах, запозичених через латинську, грецька β передається як «б». Тоді як для слів, що потрапили в українську мову через старослов'янську, а також в нових запозиченнях з новогрецької (де літера β читається як звук [v]), на місці «бети» пишуть «в»: наприклад, Θήβαι записують як «Фіви», Θαβώρ — як «Фавор», Βάρβαρα — як «Варвара». У західноукраїнських же землях, що ніколи не були в складі Російської імперії, усталилась польська й німецька традиція передавати грецизми в латинському читанні: «Теби», «Табор», «Барбара» (від Шаблон:Lang-la). Зі створенням загальної норми літературної мови постало й питання вироблення загальних правил передавання грецизмів.
Назву гори в Ізраїлі הַר תָּבוֹר передають українською зазвичай як «Фавор» (рідше «Табор»), але похідну від неї назву міста в Чехії тільки як «Табор» (Шаблон:Lang-cs). Припускають, що від топоніма походить й українське «табір»[1].