Бент-функція

Матеріал з testwiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Двійкові бент-функції з відстанню Геммінга, що дорівнює 1 і нелінійністю 2212221=21=1
Нелінійність бент-функції x1x2+x3x4 дорівнює 2412421=82=6

Бент-функція (від Шаблон:Lang-en — вигнутий, нахилений[1][2]) — булева функція з парним числом змінних, для якої відстань Геммінга від множини афінних булевих функцій з тим самим числом змінних найбільша. Бент-функції в цьому сенсі мають найбільший ступінь нелінійності серед усіх функцій з даним числом змінних і завдяки цьому широко застосовуються в криптографії для створення шифрів, максимально стійких до методів лінійного та диференціального криптоаналізу[1].

Близьким за змістом є термін «максимально нелінійна функція», кількість змінних таких функцій не обмежується парними числами. Максимально нелінійна функція з парною кількістю змінних є бент-функцією[1].

Визначення

Відстань Геммінга для двох булевих функцій Шаблон:Mvar змінних — кількість відмінностей у значеннях цих функцій на повній множині Шаблон:Math наборів змінних.

Шаблон:ЯкірАфінна (лінійна) булева функція — булева функція, поліном Жегалкіна якої не має нелінійних членів, тобто членів, що є кон'юнкцією декількох змінних.

Ступінь нелінійності булевої функції Шаблон:Math — число змінних у найдовшому доданку її полінома Жегалкіна.

Нелінійність булевої функції Шаблон:Math — відстань Геммінга від даної функції до множини всіх афінних функцій.

Історія

Бент-функції запровадив у 1960-х роках Оскар Ротгауз (1927—2003), який тоді (від 1960 до 1966 року) працював у Шаблон:Нп (IDA), де займався криптографічними дослідженнями. Його перша робота з бент-функцій відноситься до 1966 року[3], проте вона була засекречена й у відкритій пресі з'явилася тільки 1976 року[4].

У 1960-х роках В. А. Єлісєєв та О. П. Степченков досліджували бент-функції в СРСР, проте їхні роботи досі засекречено[1]. Відомо, що вони називали бент-функції «мінімальними функціями» і запропонували побудову Макфарланда ще 1962 року.

Властивості

Нелінійність бент-функцій із кількістю змінних Шаблон:Mvar (Шаблон:Mvar — парне) визначається співвідношенням[1][2]:

N(f)=2n12n21.

Для максимально нелінійних функцій з непарним числом змінних точного виразу нелінійності невідомо[1].

Приклади бент-функцій

Нижче наведено приклади бент-функцій чотирьох, шести та восьми змінних[5].

n=4:f1(X)=x1x3x2x4;N(f1)=6;
n=6:f2(X)=x1x2x3x1x4x2x5x3x6;N(f2)=28;
n=8:f3(X)=x1x2x3x2x4x5x1x2x1x4x2x6x3x5x4x5x7x8;N(f3)=120;
n=8:f4(X)=x1x2x3x2x4x5x3x4x6x1x4x2x6x3x4x3x5x3x6x4x5x4x6x7x8;N(f4)=120.

Монографія

У книзі[1] наведено докладний огляд результатів у галузі бент-функцій. Розглянуто історію відкриття бент-функцій, описано їх застосування в криптографії та дискретній математиці. Досліджуються основні властивості та еквівалентні подання бент-функцій, класифікації бент-функцій від малої кількості змінних, комбінаторні та алгебричні побудови бент-функцій, зв'язок бент-функцій з іншими криптографічними властивостями. Вивчаються відстані між бент-функціями та група автоморфізмів бент-функцій. Розглянуто верхні та нижні оцінки числа бент-функцій та гіпотези про його асимптотичне значення. Наведено докладний систематичний огляд 25 різних узагальнень бент-функцій, розглянуто відкриті питання в цій галузі. Книга[1] 2015 року містить понад 125 теорем про бент-функції та суттєво розширює книгу[2], опубліковану 2011 року.

Примітки

Шаблон:Reflist

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 1,6 1,7 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Tokareva2015 не вказано текст
  2. 2,0 2,1 2,2 Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Tokareva2011 не вказано текст
  3. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Rothaus1966 не вказано текст
  4. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Rothaus1976 не вказано текст
  5. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою Moldovan2002 не вказано текст